повстанці

Сотни тысяч людей, которые вышли на Майданы Украины, которые не хотят россию на дом, которые решительно настроены защищать свою землю от кремлёвских “миротворцев”, эти люди, возмущённые наглостью “братской” россии, они осознают (?), что сейчас мыслят как те самые “зловещие” УПА, чья миссия была такой же – не отдать Украинскую землю нквдэшным коммунистам-“освободителям”, которые всеми способами освобождали Украину от украинцев.

Рада, что повстанцы теперь везде – и в Киеве, и в Харькове, и в родном Николаеве, и в Одессе.

Слава Україні!

Марія

Кроме разных помогательных Майдану занятий, у меня есть ещё одно – я развожу на машине хлопцев самообороны по домам киевлян, которые хотят накормить, обогреть наших защитников, дать им возможность принять душ и поспать в тёплой кровати. Воины у нас, конечно, невероятно скромные, не хотят стеснять радушных хозяев, но очень рады горячей ванне и счастью отдохнуть.

Вчера я должна была отвезти трёх героев к замечательной женщине, которая в очередной раз готова принять у себя ребят. Смотрю, а с героями, уставшими после ночного дежурства, девушка. В камуфляжной форме, с роскошными длинными волосами. Боевая такая, смелая.

– Мені б тільки в душ, і я зразу на Майдан..

– Як тебе звати? – питаю.

– Марія!

– Так це моє улюблене ім я!

– І в мене!

Вирішила взяти дівчину до себе, щоб не зловживати гостинністю жіночки, до яких везла хлопців. Завела втомлених захистників до хати, де їх чекали. Вертаюся до машини, а Марійка спить. Така маленька, зовсім ще дитина, зморена, спить, притулившись до вікна машини..  В ту мить я дуже її полюбила..

Приїхали додому. Я набрала їй ванну, запропонувала все ж таки поїсти, поспати. Марія розтанула, почала соромитися, але згодилася відпочити декілька годин. Її войовничість пропала, вона зняла її, як бронежилет. Переді мною стояла ніжна, добре вихована дитина. Мені так хотілося зробити для неї як можна більше, подарувати своє тепло і вдячність за її небайдужість, сміливість, патріотизм.

Марія на Майдані з другого грудня. Вона студентка з Західної України, навчається в Івано-Франківську. Батьки не знають, що вона в Києві, каже їм, що на навчанні, а в цей час.. Я уявила собі, якби моя Маша ось так..

Марія спала в ліжку Маші. Попросила дати їй котоФєйку, бо дуже любить кицьок, в неї дома аж чотири. Фєйка душевно мурчала та сумлінно зігрівала молоденьку дівчинку з гарним волоссям. Діти ходили тихенько, боялися потривожити гостю. але вона спала так міцно, що навіть не чула як дзвонив її телефон.

Так було шкода порушувати сон Марії. Але вона прокинулася, зібралася на чергування. Самостійна, рішуча, ніжна, справжня.

Я привезла її на Майдан. Дівчина посміхнулася сонцем і пішла до своїх. На Майдані всі свої..

Бог, бережи Марію. Будь ласка.