…

Ми виходимо на Майдани своїх міст, на плечах жовто-блакитні прапори. Ми слухаємо українську музику, читаємо вірші Ліни Костенко, Тараса Шевченка, Василя Стуса, співаємо “І покажем, що ми, браття, козацького роду”, вітаємо один одного: “Слава Україні!”. Дівчата в українських віночках, хлопці з чубами. На грудях жовто-блакитні стрічки, на автомобілях державні прапори. І все це, звісно, вплив загниваючого Заходу.. ще й за гроші.. Ну не абсурд?