Одного разу я почула пісню на вірші улюбленої Ліни Костенко “Люди, будьте взаємно красивими”. Я слухала цей твір постійно. Знову і знову..
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками..
В плей-листі було написано, що співає Ольга Богомолець. Я не знала, хто ця жінка. Але я пила пісню, музику, вірші, голос, і відірватися не могла.
Пройшов рік, може два.. Трапився Майдан. Одного разу я побачила на сцені лікаря. Трошки втомлена, трошки засмучена, вона вчила нас, як зігрітися в мороз, піднімала наш бойовий дух та висвітлювала наші душі своєю сонячною посмішкою, співала з нами вночі гімн та колядки. Тоді стало зрозумілим, – це саме та жінка, чий голос я постійно слухала..
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
—Люди, будьте взаємно ввічливі!
Чесна, смілива, сильна, проста, вона завжди була поруч. Допомагала, рятувала, підтримувала. Її не пускали на сцену, бо вона не угодна політикам і каже те, що відчуває, а не те, що потрібно. Але завжди, коли Ольга пробивалася до мікрофона, – немов сонечко виходило вночі.. І ставало не так холодно, не так страшно, не так безнадійно..
В мене часто питали, кого я бачу лідером, якому можна довірити Україну. Я відповідала, що лідерів виковує, виховує Майдан. Звісно, я навіть не могла собі уявити, що один з цих лідерів візьме на себе саме зараз таку велику відповідальність і порине в бруд політики, рятувати, лікувати пограбовану, покатовану державу. Коли я дізналася, що Ольга Богомолець зареєструвалася кандидатом у президенти, для мене це стало великою радістю. Сподіваюсь, народ України підтримає Ольгу, як вона підтримує людей. Інакше тоді не треба скаржитися, що нами постійно правлять негідники – ми ж самі їх обираємо. Вірю, що в цей раз ми дамо шанс Людині.
..і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
—Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!