..

Майдан і все, що сталося потім навчило мене, що не буває чужої біди, не буває терористів та вбивць, які загрожують тільки одній країні. Все це колись торкнеться кожного, як би далеко ти не жив від неблагополучної зони, від війни. Як не була б захищена твоя країна, твій дім – навіть якщо горе відбувається на іншому кінці світа – це твоє горе. Це моє горе.

Декілька років тому, коли я чула про революцію у Єгипті, в мене це викликало занепокоєння – тю, а як же туди летіти відпочивати? Пройшло зовсім небагато часу, і я вже стояла на Майдані у Києві. Там також виборювали свободу, захищали права людини і пригощали чаєм – усе як в Єгипті, такому далекому і такому близькому по духу. Мені неймовірно соромно за ту свою байдужість та егоїзм. Я отримала великий, болючий урок.

Крим, Донбас були такі далекі від Майдану та цінностей, за які там вмирали. Це їх не торкалося.. І ось що тепер мають.

Життя вчить нас – не можна закривати очі на чужий біль, бо він твій, ти просто поки що не зрозумів це, але рано чи пізно накриє з такою страшною силою, що враз змиє байдужість з душі.

Сьогодні день коли Європа та США отримали жахливийий урок. Війна, горе, біль не десь там, на якійсь Україні, а тут, у цьому світі, такому маленькому, тісному, прозорому, де все стосується кожного, але ми це ще не зрозуміли..

Ще один страшний чорний день. Україна, мила, вони і землю твою прекрасну, і небо твоє чисте розстрілюють, нищать. Так жорстоко прервані життя, долі.. Тримайся, Україна. Тримайся, Світ. Разом і до перемоги над нечистю.