***

Мила, отправляя меня в ночь, стоять за айдаровцев:
– Мама, волноваться нельзя – когда волнуешься, твоя сила исчезает.

це була непроста ніч

Дякую всім, хто підтримував хлопців, хто був з нами цю ніч реально та віртуально. Дякую за небайдужість, за силу, за щось таке справжнє, чому не можу знайти формулювання.
В нашій країні абсурд, сюр, несправедливість може трапитися з кожним з нас – скільки неймовірних українців вже побували за гратами, відчули на собі знущання силовиків. Не можна закривати на це очі.. Гріш нам ціна тоді.
Хлопців хотіли вивезти із СІЗО невідомо куди – не дали люди, хоч давили їх. Але не відступили, не віддали, захистили. Невеличка групка небайдужих виступила проти системи-монстра – і завдяки цим людям сьогодішній ранок Андрій зустріне з родиною, а Валерію допоможуть лікарі.