День: 20.01.2015

Знаєте, у давнину були такі цирки уродів .. При чому уродів з людей робили навмисно. Наприклад, тримали дитину в бочці весь час – вона виростала з деформованим тілом, ставала карликом, інвалідом.
Радянський союз нагадує мені фабрику з виготовлення душ-уродів, душ-калік.
Народжується душа – чиста, відкрита навстіж світу і відразу потрапляє в “бочку”. Людина хоче вчитися, пізнавати нове, але .. В СРСР був дефіцит хороших книг (!!!) Чому? Як так? Це ж книги – чому їх треба добувати?
Або мультики. Чому діти не могли дивитися чудові історії про добре та вічне хоча б годину в день? Сувора, кимось дорослим і злим відміряна доза радості – десять-п’ятнадцять хвилин, а якщо півгодини мультиків – це вже неймовірна удача.
Грубі продавці, педагоги, які не поважають, принижують дітей – душа з дитинства обростає голками, щоб не так боляче ..
Сірий одяг, все у всіх однакове – меблі, посуд, дні, життя.
Душі хочеться побачити світ – не можна, там загниваючий захід, капіталізм + вселенське зло.
Душі хочеться бути щирою, говорити те, про що думається і відчувається – неможна. Заклюють. Звільнять. Посадять.
Душі хочеться Бога. Вірити не положено – тільки поклонятися. Леніну. Партії. Єдина дозволена релігія – комунізм.
Зате бухай, скільки влізе. Звичайно, це дуже погано, але чомусь так тотально..
Країна-бочка, яка створює душевних карликів – забитих, закритих, законсервованих в тісних квартирах і долях. Всього мало. Скрізь страшно. Завжди на ланцюгу. Стада понівечених, сутулих душ маються в країні-концтаборі..
Як по цьому можна ностальгувати? Як можна хотіти повернутися в бочку?