День: 23.01.2015

Рік тому в такі ж страшні і святі дні січня 2014 на Грушевського вбивали і калічили найкращих людей України. Рік тому по всім законам фізики ми мали б стати переможеними, зламаними, заляканими. Але Майдан вистояв. Страшною ціною. Вистояв тому що любов, самопожертва і правда сильніші за нечисть.
В ці страшні дні січня 2015 нас знову знищують, б*ють в душу вбивством хлопців-захистників. Ми падаємо в біль з кожним пораненим, серце зупиняється з кожним загинувшим. Знову ворог наступає і перетворює на пекло нашу рідну землю.
Рік тому ми вистояли тому, що не відступили, а почали ще більше діяти – таскали шини, привозили ліки, каски, противогази. Ми стали ще більш відчайдушними, робили все, що могли і не могли.
Зараз ми витремо сльози, розправимо плечі і зробимо ще більше, ніж робили увесь цей час. За кіборгів, за кожного воїна, хто стояв і стоїть за нас, ми ЩОСЬ зробимо. Поїдемо в госпіталь, здамо кров, дістанемо ліки, підтримаємо сім*ї, чиї чоловіки і жінки положили душу й тіло за нашу свободу, поділимося грошима з волонтерами, які закупають життєво необхідні речі для фронту.
Ми подивимося один одному в очі, тому що в нас нікого нема крім нас. Ми підтримаємо один одного добрим словом та дією, тому що з цього починається мир та перемога над злом. Ми не будемо проклинати, а будемо молитися.
Майдан вистояв. І Україна зможе. Без варіантів.