День: 13.07.2015

Та запросто!
Марійка явно не в мати пішла. Я завжди закохувалася направо і наліво, постійні курортні й некурортні романи, побачення.. а моя старша донька серйозна, нелегковажна, якась доросла, мудра, прости Господи.. Але це не заважає хлопцям закохуватися в неї.
На цей раз чари Марії подіяли на альфа-козака на прізвисько Лютий. Лютий – тому що в “лава на лаву” один переміг п*ять суперників. На Івана Купала було там у них дуже романтично, але подробиць не розповім, бо Марійка буде мене сварити. Вона взагалі не звертає на таке уваги і мене охолоджує строгим поглядом а-ля “Мам, узбагойзя”. А мені ж цікаво!
Коли Ян дізнався, що його сестра подобається Лютому, був в захваті.
– Це ж Лютий! Він такий класний! Сильний, сміливий і любить дітей! Ми його Лютіком називали. Йому шістнадцять! Він на гітарі грає!
– А Марійка від нього ховалася, – наябєднічала я.
– Чому????
– Не хотіла з ним гуляти.
– От ви дівчата дивні. Як вас зрозуміти? Лютий такий прикольний.. Він стріляє з лука, як ельф з “Володаря перстня”! Що вам ще треба?

Ватра, співи просто неба, друзі, катання на конях, битви на човнах, лава на лаву, мушкети, стріляння з лука, метання ножиків та сурікенів, взбирання на гору, виживання, бойовий гопак, чарівне свято Івана Купала, плетіння косичок та вінків, ляльки-мотанки, створення прикрас, хороводи, пригоди у коваля, квести, руханка на світанку, пісні вночі, розмови після відбою, секрети, страшилки. Оце я розумію – канікули

Марійка повернулася з “Козацької Фортеці” і через декілька днів поїхала під Львов в пластунський табір.
В “Козацькій Фортеці” був жестяк з погодою. Злива, вітер, холод. З вісімдесяти дівчат залишилося тридцять п*ять. Марійка, як і весь її курінь, категоричо відмовилася їхати додому. Мужньо витримала до кінця заїзду. Кажуть, за всю історію тобору це була найскладніша зміна через погодні умови. Батьки не змогли вмовити дівчат втекти від осіннього літа додому. Але воно того варте.

Однажды я очутилась в неинтересном месте. Было скучно. От нечего делать открыла ФБ и “случайно” попала на страничку невероятной Tamriko Sholi
Тамрико стала для меня открытием. Я провалилась в портал потрясающих мыслей, шарма и настоящей женственности.
Сегодня у Тамрико День рождения. Я летела в Пушкинский парк, поблагодарить эту маленькую, хрупкую девушку, которая не скрывает свой талант, а несёт его, как огонь, людям, делится с нами своим Даром.
Я впитывала каждое её слово. Тамрико сказала:
– Если бы я была скромной, мы бы сейчас здесь не стояли.
Меня эти слова перевернули и поставили с головы на ноги. Вечно я стесняюсь, боюсь быть навязчивой, неуместной, поэтому люди мало что знают о моём творчестве, о книге, о сайте. А получается, я не скромничаю, я жадничаю..
А ещё Тамрико сказала: “Важно, чтобы украинские писатели помогали друг другу, поддерживали, общались, держали связь. Если этого не делать – украинской литературы не будет.”
Чудесный день с удивительной Тамрико Шоли в главной роли.. За окном лето притворяется осенью, дождь и солнце играют друг с другом в прятки, а я пью сладкий чай и ныряю в книгу “Внутри Женщины”. Падаю в приключение, не выходя из дома.
Путешествие из души в душу..

– Люди бувають добрі та злі. Добрі люди – це фільтри, а злі – забруднювачі. Енергія, як вода – нейтральна. Коли вона проходить через погану людину “забруднювач” – енергия псується, але цю енергію можна очистити. Якщо ця енергія пройде через добру людину “фільтр”, енергія стане чистою. Є ще один вид людей. Ці люди роблять добро не від душі, а нещиро. Такі люди називаються “хлорка”. Тобто вода тіпа очищена, але пити її не можна.