Міла вдруге прийшла до садочка. Роздягається. Бачить дівчинка Саша плаче.
– Ти чому плачеш?
– Тато ніколи за мною не повернеться.
– Що ти таке кажеш? Тато не може не повернутися. Дивись – всі діти без батьків. Ти бачиш тут хоча б одного дорослого?
– Ні..
– Зрозумій, батькам теж треба відпочити.
Саша препиняє плакати.
– Пішли гратися, – Міла взяла дівчинку за ручку.
Happy end
про страхи
Розмовляємо з Яном про страхи.
Міла раптом каже:
– Розповісти вам як перемогти страх?
– Будь ласка.
– Треба чогось сильно забоятися. І боятися багато годин і днів. Навіть вночі боятися. А потім зробити це. Піти за своїм страхом. І тоді виявляється, що страх стає радістю. Те, чого боялась, виявляється, приносить щастя. Від цього стає добре. Страх це правильно. Він в мені ворочався і хотів вийти, і коли я його випустила, він перетворився на любов.