TA.

Не знаю, що з дітьми роблять в таборах, але повертаються вони звідти чемними, працьовитими, відповідальними, самостійними. Вони дякують перед вечерею Богу, а після вечері – батькам. Вони більше не сплять півдня, а просинаються на світанку і роблять руханку. Вони прибирають в своїй кімнаті, і взагалі в домі. Я вже не кажу про неймовірні пісні, які звучать в нашій хаті цілодобово.
Ввечері ми лягли з Єгором, стомлені, на диван. Раптом Марійка сказала:
– Що вам приготувати? Хочете салат?
Ми з чоловіком переглянулися. Це наша Машулька? Машулька, яка тільки те і робить, що валяється з книгою та грається з Мілою й кицьками? Ого..
Ян і Міла з радістю приєдналися до старшої сестри. Діти приготували неймовірний салат – такий смачний, що ми попросили ще порцію. Потім юні скаути створили персики – розрізані навпіл абрикоси, а в них серцевинкою, яскравим ядром лежить вишня = персик. Потім був компот і печиво з розплавленим шоколадом.. Діти зайняті, ми відпочиваємо, ще й насолоджуємося смакотою.
– Так ось як ще можна використовувати дітей!!! – прозріли ми з Єгором, і потиснули один одному руки. – Головне що нам всім це подобається. Кайф!
Я згадала себе маленьку, як хотілось мені допомогти мамі, але вона не дозволяла: “Без тебе швидше впораюсь”. Я виросла і перетворилася на таку ж ненапряжну маму. Мені не важко, я сама. А діти ще встигнуть напрацюватися.
Спочатку дитина з усіх сил прагне допомогти батькам, але ми самі відбиваємо в них це бажання своїм “та не треба”. А потім жаліємося, що ростуть ледарі, яким байдуже, що батьки забігані, зморені і від цього злі. Ми самі псуємо своїх дітей.
Я дуже вдячна виховникам, які вірять в силу дітей, в їх здібність брати на себе відповідальність. Бо ми, батьки, вважаємо, що дитина не зможе, не впорається, зробить помилку. До речі, помилку, дійсно зробить, але це і є ЖИТИ, це і є досвід, коли спочатку не виходить, а потім ти бац – і вже майстер.

Наступні пригоди. Наступний табір.
Марійка пластунка. Була під Львовом зі скаутами. Справжнє виживання. Злива, зламаний намет, дівчат затопило. Комари, кліщі, сонячний удар, покусані ноги.. Діти самі готували собі їжу, рубали, носили дрова, пиляли дерево. Води мало. Ні телефонів, ні інтернету. Нічні чергування, лісні духи..
Але все це в кайф, коли поруч друзі, коли пісня летить з душі в небо, коли посміхаєшся назустріч новому дню. Ігри, змагання, завдання, молитви-подяки Богу за їжу, за людей, за життя.

Та запросто!
Марійка явно не в мати пішла. Я завжди закохувалася направо і наліво, постійні курортні й некурортні романи, побачення.. а моя старша донька серйозна, нелегковажна, якась доросла, мудра, прости Господи.. Але це не заважає хлопцям закохуватися в неї.
На цей раз чари Марії подіяли на альфа-козака на прізвисько Лютий. Лютий – тому що в “лава на лаву” один переміг п*ять суперників. На Івана Купала було там у них дуже романтично, але подробиць не розповім, бо Марійка буде мене сварити. Вона взагалі не звертає на таке уваги і мене охолоджує строгим поглядом а-ля “Мам, узбагойзя”. А мені ж цікаво!
Коли Ян дізнався, що його сестра подобається Лютому, був в захваті.
– Це ж Лютий! Він такий класний! Сильний, сміливий і любить дітей! Ми його Лютіком називали. Йому шістнадцять! Він на гітарі грає!
– А Марійка від нього ховалася, – наябєднічала я.
– Чому????
– Не хотіла з ним гуляти.
– От ви дівчата дивні. Як вас зрозуміти? Лютий такий прикольний.. Він стріляє з лука, як ельф з “Володаря перстня”! Що вам ще треба?

Ватра, співи просто неба, друзі, катання на конях, битви на човнах, лава на лаву, мушкети, стріляння з лука, метання ножиків та сурікенів, взбирання на гору, виживання, бойовий гопак, чарівне свято Івана Купала, плетіння косичок та вінків, ляльки-мотанки, створення прикрас, хороводи, пригоди у коваля, квести, руханка на світанку, пісні вночі, розмови після відбою, секрети, страшилки. Оце я розумію – канікули

Марійка повернулася з “Козацької Фортеці” і через декілька днів поїхала під Львов в пластунський табір.
В “Козацькій Фортеці” був жестяк з погодою. Злива, вітер, холод. З вісімдесяти дівчат залишилося тридцять п*ять. Марійка, як і весь її курінь, категоричо відмовилася їхати додому. Мужньо витримала до кінця заїзду. Кажуть, за всю історію тобору це була найскладніша зміна через погодні умови. Батьки не змогли вмовити дівчат втекти від осіннього літа додому. Але воно того варте.

Однажды я очутилась в неинтересном месте. Было скучно. От нечего делать открыла ФБ и “случайно” попала на страничку невероятной Tamriko Sholi
Тамрико стала для меня открытием. Я провалилась в портал потрясающих мыслей, шарма и настоящей женственности.
Сегодня у Тамрико День рождения. Я летела в Пушкинский парк, поблагодарить эту маленькую, хрупкую девушку, которая не скрывает свой талант, а несёт его, как огонь, людям, делится с нами своим Даром.
Я впитывала каждое её слово. Тамрико сказала:
– Если бы я была скромной, мы бы сейчас здесь не стояли.
Меня эти слова перевернули и поставили с головы на ноги. Вечно я стесняюсь, боюсь быть навязчивой, неуместной, поэтому люди мало что знают о моём творчестве, о книге, о сайте. А получается, я не скромничаю, я жадничаю..
А ещё Тамрико сказала: “Важно, чтобы украинские писатели помогали друг другу, поддерживали, общались, держали связь. Если этого не делать – украинской литературы не будет.”
Чудесный день с удивительной Тамрико Шоли в главной роли.. За окном лето притворяется осенью, дождь и солнце играют друг с другом в прятки, а я пью сладкий чай и ныряю в книгу “Внутри Женщины”. Падаю в приключение, не выходя из дома.
Путешествие из души в душу..

– Люди бувають добрі та злі. Добрі люди – це фільтри, а злі – забруднювачі. Енергія, як вода – нейтральна. Коли вона проходить через погану людину “забруднювач” – енергия псується, але цю енергію можна очистити. Якщо ця енергія пройде через добру людину “фільтр”, енергія стане чистою. Є ще один вид людей. Ці люди роблять добро не від душі, а нещиро. Такі люди називаються “хлорка”. Тобто вода тіпа очищена, але пити її не можна.

Сьогодні наш сімейний чарівний день. Спочатку в цей день ми одружилися, а через п*ять років, 8 липня в нас народився син.
Ян, дякую, що вибрав нас своїми батьками. Це велика честь і неймовірна радість. Щастя, здоров*я тобі, синочок. І щоб в Україні, в яку ти ТАК закоханий, був мир.

П*ятнадцять років тому 8 липня ми одружилися, і до сих пір не повбивали один одного. Шлюб – це екстремальна пригода та справжня духовна практика. Потужна, важка, прикольна практика. Тепер ми знаємо, що 1+1=5.
Єгорка, оце ми з тобою псіханули 🙂