TA.

Проснулись в клубничном утре. Бабушка с дедушкой привезли волшебства, пока мы спали.
Я очень-очень-очень люблю клубнику. В детстве ждала июнь не потому, что в нём мой День рождения, а из-за того, что в нём клубника. Её продавали на каждом шагу, но была она до неприличия дорогой для нашей семьи. Поэтому когда сбывалась в моей жизни чашка чудесных ягод – это было настоящим праздником.
Когда родилась Маша, (я кормила ее грудью) все книги, врачи и опытные люди говорили, что клубнику нельзя, чтобы у ребятёнка не было аллергии. Помню, иду я по лету и отовсюду клубничный аромат. Чувствую, что сейчас потеряю сознание от этой невозможности. С тех пор проходила лотки с клубникой с зажатым носом и зажмурившись.
В скором времени за рождением Маши новая беременность, и вот-вот со мной случится Ян. Пузатая я, покупаю килограмм сказки и немытую съедаю её прямо на лавочке возле базара. Рай, нирвана, кайф.. Иду счастливая, удовлетворённая, покупаю ещё и ем, ем, ем прозапас, а то никогда не знаешь, сколько у тебя будет ещё этих детей и вдруг снова будет нельзя.
Клубничного вам дня, друзья 🙂

День захисту дітей.. як страшно, що в нас є такий день.. жахливо, що дітей треба захищати..
Мрію, щоб цей день був більше не потрібний планеті. Бажаю щоб кожний день у нас був Днем Любові до Дітей.

Дякуємо, друзі, що вивезли нас в неймовірне місце.
Ніколи б не подумала, що кайфану від Межигір*я. Діти не хотіли їхати в колишнє логово бандита. Але потім ми подумали, що треба перекрити погану енергетику нашими райдужними флюідами. І взагалі, народ України забрав те, що належить йому – шматок чарівної землі, дивовижної природи. Це справжня нірвана. Неможливо тут нагулятися, нарадітися, набігатися, награтися.

Шли по парку и осознавали, что когда с Автомайданом стояли перед беркутнёй, которые нас в Межигорье не пускали, мы даже не представляли, что через год будем спокойно гулять всей семьёй, с друзьями по этим просторам. Жизнь невероятная.. не перестаю удивляться и благодарить.

Ти був чудовим
Дякуємо!
Побігли в літо

Одного разу я приїхала до Києва на місяць, а залишилася в ньому до сих пір. Майже 17 років ми разом. Я в ньому, він в мені. Це любов з першого погляду.
На самому початку нашого з Києвом знайомста я пообіцяла собі закохатися та завести собаку, тому що тут стільки неймовірних парків і по ним треба з кимось гуляти.
Правда я трішки псіханула і перевиконала обіцянку – до закоханності і собакєвіча приплюсувала ще трьох дітей та чотирьох котів.
Як тебе не любити, Києве мій..

Сьогодні я не підтримаю флешмоб грамот й фоток з випускних. Не тому, що їх немає, а тому що ми з Єгором дуже довго були тільки батьками. Так довго, що забули наші інші ролі, а їх – ціле сузір*я. Між іншим ми ще нехилі мандрівники й фанати вершин.
..Гори, які хтось розкрошив ніби гігантські шматки халви. Мрії перетворюються в реальність, як гусениці в метеликів.
Йдеш крізь густу темряву, годину, дві. Ліхтарик висвітлює частинку планети розміром з метр навколо тебе. Видно тільки на крок вперед – це нагадує життя. Не знаєш, що побачиш через хвилину, а те, що було, вже немає – його ковтнула темрява. Існує тільки тут і зараз – цей крок, цей подих, ця я. Йдеш, карабкаєшся наверх, до світла, до ранку, і раптом стається світанок. І заспане маленьке сонце прокидається в моїй руці. Бажання збуваються на очах, просто зараз.
Каміння неймовірно розставлене в просторі – Чийсь чарівний дизайн. Прозоре небо відпочиває на вершинах.
Пірнаємо в свободу та велич. Природа усвідомлює себе через нас. Це якийсь інший вимір всередені та зовні. Безмовність тримає в своїх обіймах Всесвіт. Тримає нас. Гори – наче велетенські пісочні замки, які зробив Бог, коли був малюком.

Україна сьогодні ще гарніша! Всі нарядні!!!

Цей день був щедрий на Людей, від яких я в захваті.
Про таких Людей треба розповідати, бо вони – вогники, які запалюють щось добре в душі.
Ми зустрічали не тільки Дашу, а ще й кошенятко, яке Даринка спасла від осколка. Киця чудова – спокійна, слухняна, вдячна. В неї одразу з*явився друг – п*ятирічна дівчинка Ксюша – донечка моєї подруги Каті.
Якщо ви ще не знаєте Ксю, будьте впевнені, скоро ви про неї почуєте. Ця дитина – щось неймовірне.
Вона встала сьогодні на світанку, одягла святкове платтячко, сіла на електричку і поїхала з мамою зустрічати свою героїню Daria Rudyk
Катя з донечкою були на пероні вокзалу за 50 хвилин до прибуття поїзда, який віз до Києва Дашу. Вони стояли і дивилися вдалину. Маленька Катруся та її Ксю. Уявляєте собі – п*ятирічна дитина після важкої дороги стоїть як солдатик, притискає до серця квіти – чекає на свою Героїню..
А потім мама і дитина удочерили кошенятко, яке спасла Даринка. Домовилися, що це на деякий час, щоб Даша розібралася зі своїми справами, а киця поки побуде в добрих, надійних руках неймовірної родини Бірко.
Коли везли кошеня в електричці Ксю сказала:
– Это кошечка с войны.
– С Донбасса? – спитала жінка, що їхала поруч.
– З Щастя, – уточнила Катя.
– Из России. Это российская земля, там все русские, – заявила тётка.
– НЕТ, Вы глупая!!! – сказала Ксю. – Это украинская кошечка, с Украины!!
– Я там жила, там все говорят на русском, там русские, и это были российские земли.
– Я не буду с вами говорить!! И не смотрите на мою кошечку, это кошечка с Украины, кошечка героини, и она украинская!

Ксю, чудова, гарна, сонячна Ксюша, я вчуся у тебе Силі. Твоя неймовірна Мама навчила тебе НЕ МОВЧАТИ. Більшість людей мого покоління мовчали, не берегли, не захищали Батьківщину, тому тепер ми маємо війну. Ми зрозуміли свої помилки, ми змінюємося. І якщо в нас ростуть такі діти – промінці добра, як ти, то ми більше не повернемося у пекло байдужості та пасивності.
Я пишаюся знайомством з тобою, Ксюша. Ти своїм прикладом дала мені силу та сміливість.
Обіймаю тебе, твою Маму і, будь ласка, передавай привіт киці. З тобою вона буде щасливою.
Я вас люблю.

Сьогодні ми зустрічали дівчину- Агонь. Дівчину-сонце, дівчину-сяйво, дівчину-Весну Daria Rudyk.
В мене мало слів, і дуже багато почуттів. Як їх передати, не знаю. Взагалі, коли зустрічаюсь з воїнами, які повернулися з війні, всі слова в мені завмирають, бо не придумали таких слів, щоб описати цих Людей, ці очі..
Але що неймовірно – в таких людях набагато більше Життя, ніж в нас, бо вони знають йому ціну. Даринка чарівна, справжня, щира. Коли вона посміхається – небо танцює. Коли в її очах біль – Всесвіт тихенько плаче і притискається до неї – щоб проголубила, спасла, захистила.
Даринка – дівчина-натхнення. Дівчина-кохання. Дівчина-зірочка, яка сяє в темряві війни. Я не знаю, де вона бере сили.. мабуть знаю – з серця – там стільки любові.. там цілі галактики..
Я дивилася на Дашу і дякувала, дякувала, дякувала Богу за неї. А серце стукало, як баскетбольний м*яч, і повторювало – жива, ЖИВА.
Україна, в тебе є талісман – Даринка. Значить ти не пропадеш, Україна. Даша не дозволить.