Давайте сделаем сегодня счастливее хотя бы одного человека – предлагаю начать с себя.
Давайте излучать флюиды радости и пиарить счастье, вопреки войне. Если мы будем унывать и жаловаться – значит нас победили.
А если уж совсем не получается начать с себя, тогда есть запасной вариант – помогаем ближнему 🙂
Чудеса происходят сплошь и рядом. На наших глазах художница Лена Лиговская совсем недавно начала мечтать мечту встретиться с Ричардом Бренсоном. Она сделала для этого много хорошего, поделилась своим заветным желанием с миром. И мир осуществил её мечту.
Нина Дяченко собирала деньги на операцию для своей дочери. Оставалось совсем немного времени до назначенного дня, а денег не хватало. Но чудеса случаются с теми, кто в них верит – и вот Нина с Катюшей летят в Китай на лечение. Оплачено всё – и больница, и билеты, и виза.
Чудеса не падают с неба, их совершают люди. Даже если мы ещё не волшебники, а только учимся – значит мы на правильном пути.
Хорошего, плодотворного, чудесатого вам дня 🙂
без страхів
Зідзвонюємося вночі з Марійкою. Вона в Києві, я в Закарпатті.
– Мам, сьогодні в мене в кімнаті був павук, і я не злякалася! Уявляєш?
– А в мене сьогодні під ногами повзла зміюка, і я не злякалася, уявляєш?
Такі от у нас дєвочкові перемоги над своїми павуково-зміючними фобіями.
Щастя, миру, любові, свободи усім
дім, милий дім!
Дім зустрів мене квітами і голодними котами. Квіти напоїла свіжою водою, котів нагодувала смачним кормом.
Я дім не прибираю, а глажу, чухаю, умиваю – тобто так в мене називається прибирання. Хата в моєму розумінні – це ніби велика сущність, яка хоче любові, світлих думок та емоцій, і як подяку дарує затишок, захищає нас.
Дім, милий дім!
Пірнаю у ванну. Після дороги – саме те.
краса!!!
Я піду в далекі гори, на широкі полонини
І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини..
Мила
Мила:
– Маша, я хочу на тебе жениться. Будь моей живой.
женщины..
Миле мальчик подарил одуванчик. Она спрашивает:
– Ты что в меня влюбился?
– Нет.
– Ничего, значит ещё влюбишься.
удачи :-)
Я до неприличия опаздывала сегодня на поезд. Вот просто нереальная опоздуха. Галопом помчалась в магазин перед отъездом.
Стою в очереди в кассу – язык через плечо, внутри паника -тихая, но буйная. Расплатилась. Дрожащими руками прячу чек в кошелёк, седею, лихорадочно вспоминаю, что забыла купить, собрать.
Вдруг мою внутреннюю истерику прерывает кассирша с серьгой в носу:
– Можно вопрос? – наклоняется ко мне.
– Конечно.. – растерянно выныриваю из душевного кипиша.
– А больно здесь татуировку делать? – показывает на запястье.
Я взмахнула крыльями, улыбнулась:
– Вообще небольно. Не волнуйтесь!
– Спасибо! – ожила девушка. – А то я на завтра записалась и ужасно боюсь.
– Всё будет хорошо, – пообещала я. – Удачи вам!
И я сама перестала волноваться, и очень даже успела на поезд. И всё будет хорошо. Удачи всем нам
еду в Закарпатье
Когда щенка забирают в новый дом, ему необходима тряпочка, пахнущая мамой. Тряпочка поможет ему справиться с одиночеством первое время.
Моя “тряпочка” сейчас – детский лак на ногтях, который вчера подарили Маше. Мы с дочками сделали друг другу маникюр. Нежно розовый, с волшебными блёстками лак, пахнет дыней. Такой девочковый-девочковый, девочковее не бывает. Смотрю сейчас и ныряю в любовь.
Ещё смотрю сделанные вчера и сегодня снимки в фотоаппарате: Мила с драгоценными шариками, Маша задувает свечи, Ян мучает Феникса. Любимые ребята..
А ещё моя “тряпочка” – зелёная ручка с овечкой на конце. Всегда в путешествие беру с собой блокнот и ручку. Теперь выбрала эту, которую держали любимые пальчики. Овечка прижимает к груди жёлтый квадрат. На её кудрях остатки пластилина. Кусочек родного дома в чужом поезде.
мемуарне
Одинадцатиріччя Марійки було чудовим, але починалось воно не райдужно – вітрянкою, скасуванням гульки з друзями, ув*язненням вдома.
Рік тому Марійка прокинулась вранці, одинадцятирічна і в крапочку. Дівчинка валялась в ліжку, дивилась у вікно і сумувала. Свято зіпсоване підступною хворобою. Вигляд мухомористий. Плямиста іменинниця – це зовсім не смішно.
Раптом до кімнати увійшла вся сім*я. Ми вітали Марійку, бажали їй швидкого одужання, казали добрі слова, але головне не це. Справа в тому, що ми теж були в крапочку – поки Марія спала, всі розмалювали собі обличчя червоними плямками.
День Народження в цяточку – теж пригода smile emoticon З такою командою підтримки ніяка вітрянка не страшна.