..
Постійно було враження, що Львів водив нас за руку, відкривав перед нами душу, піклувався про нас на кожному кроці.
Коли вже прощалися з містом, попри включений навігатор, якось так сталося, що Єгор звернув не там, і ми поїхали незрозуміло куди – таке враження, що Львів хотів показати нам свої куточки, де ми ще не побували. Усюди квіти та жовто-блакитні прапори. Видовище неймовірне..
Одного разу я залишила біля сувенірного магазинчику рюкзак з грошима та речами. В шопінговому екстазі пробула хвилин п ятнадцять в середині магазину, купила дитині вишиванку, і раптом зрозуміла, у чому прикол. Вискакую на вулицю, а там спокійно чекає на мене мій дорогесенький рюкзак! Повз нього ходять сотні людей, а він стоїть собі і нікого не чипає. Це Львів, друже..
Коли виїжджали зі Львова, зупинилися перед закритим шлагбаумом. Чекали доки проїде поїзд. Стоїмо довго, дуже довго.. Я починаю дивитися по сторонах. І бачу праворуч двоповерховий приватний будинок, а на ньому в стіні діва Марія, навіть не знаю як сказати, ніби вмурована.
І таке тепло в душі з явилося.. Шлагбаум одразу піднявся, і ми поїхали далі. Так враження, що Львів притримав нас, щоб показати цю красу. Ніби благословив.
Я дуже люблю такі маленькі дива. Ділюся ними з вами
Ось цей будинок
..
Між багатьма справами, які повинна встигти зробити, мені із підсвідомості маякує Львів – стільки всього не написала я ще про нього.. А він тактовно чекає – бо чемний, бо Львів
Тому, попри усе, я буду робити маленькі перерви на каву і спогади про те як ми їздили в гості до міста Лева.
До речі, місто неймовірно чисте. Завжди. Усюди. Ми були там і в розпал свята – чисто! Навіть на околицях після трьох днів святкування – чисто! І явно не тому, що постійно прибирають, а тому, що не смітять.
Вразила молодь. Такий випадок був. Вечір. Ми вибирали цукерки у магазині зі всякою солодкою смакотою. Увійшли п ять хлопців, років 16 -18. Кожен купив собі по льодянику на паличці, і веселі, пішли на гульки. Не пиво, не цигарки, а льодяники! Великі, різнокольорові, прикольні! Видно, що парубки роблять так часто, що це для них така ж звичка, як для інших купити наприклад, пиво перед вечірнім променадом.
Львівські хлопці та дівчата гарні, посміхнені, україномовні. Дуже приємно на таку молодь дивитися.
..
Друзі, дякую всім, хто відгукується, телефонує та пише, всім, хто пропонує допомогу. Ваша підтримка біженцям на вагу золота. Небайдужих стає все більше і більше. Прорвемося
..
Їздили на Оболонську набережну. Дуже хотіли подивитися на жовтоблакитний схил. Неймовірні відчуття!!!!!! Правда, Єгор майже не прибив компанію хлопців-козлєвічей, які наплювали лушпайки на патріотичну жовтоблакитность.. А так все добре – каталися на катамарані, милувалися чарівним краєвидом, гладили Дніпро.
Дякую Тобі за цей День, в ньому живе любов.
..
Помогаю Маше выйти из душа. Открывается дверь, в ванную заглядывает Мила:
– Мам, можно я возьму себе целую большую булку?
– Выйди. пожалуйста, я занята, – вытираю Машу полотенцем.
Мила находит выход из положения:
– Так я сама себе булку дам!
..
Мила:
– Когда у тебя тельце старенькое, его надо снимать и искать новое. Многие ищут и не могут найти. А я нашла вот это, – с любовью гладит себя по животику.
..
Самых главных моих учителей, друзей и любовей зовут Мария, Ян и Мила. Они – мои вечно открытые порталы в Счастье.
Бог, спасибо, что оказал мне честь – быть мамой этих детей. Благодаря этой весёлой банде, у меня праздник не один-два раза в году, а круглосуточно, ежесекундно. Вот сегодня, например, мы гладили ёжика, лазили на крышу гаража и лопали клубнику. Ну не кайф? Приключения со всех сторон
..
Следующий в хит-параде Важнейших Людей в моей судьбе – Егор. Как мы ещё не убили друг друга – загадка века. Наверное, это любовь
..
Следующая Любовь всей моей жизни – эта жгучая брюнетка. Зовут её Надя. Тридцать четыре года назад мы познакомились с ней у няни, где прошла наша юность (до семи лет) потом случились разные школы, города, страны, но хрен нас разлучишь.
Надюша, ты моя родная, волшебная, можно сказать, верховная подружка. Я не устану признаваться тебе в любви. Спасибо, что ты есть, что ты рядом. Спасибо, что ты счастлива – для меня это очень-очень важно.
Смотри, какими смешными дурёхами (как называла нас няня) мы были, есть и будем
