Кожного разу,

коли ми в паркі проходимо повз ці закохані скульптури, Міла біжить до них, обіймає, хапає за руки, притискається усією своєю палаючою душею до холодного з-чого-там-вони-зроблені, і кричить на весь Всесвіт: “Нарешті в мене є сім*я!!!”

?

Мила:
– Мам, а зачем придумали принцесс?
– Может, для красоты?

Щоденник мами. Як ми проводимо канікули. (продовження)

Понеділок.
Ранок, щасливий голос Марійки зі Львова: “Мам, тут чудово! Ми проговорили всю ніч в купе, розказували страшні історії і були у підземеллі! А вночі зробимо вечірку в отелі, в номері, що далеко від людей!”
У садочку подружка Саша вибігає назустріч Мілі: “Ти прийшла!” Дівчатка обнімаються, Міла дарує Саші малюнок: ” Я намалювала як ми з тобою купаємося у морі! Разом!” Усі діти і вихователі дивляться на них, маленьких, сяючих, і навколо пахне какао та дружбою.
Їду по Києву, осінь кидається жовто-гарячим листям у вікно машини, старенька собачка шкутильгає через дорогу, автівки чемно чекають, поки вона дійде до тротуара, і тільки потім продовжують свій шлях. Водій тролейбуса пропускає нас поперед себе, стримуючи натовп машин. Дякую, підморгую фарами, пропускаю вперед інше авто, а воно поступається дорогою наступній людині.
Небо обіймає птахів і кутається у хмари, як в шарф.
Ян повернувся з кулінарного табору, пригостив нас пастуш*їм пірогом, що сам створив, смакоти неймовірної!
Затишний вечір. Свіжоспечений домашній хліб. Гра в Еліс, аромат кориці та ванілі. Чай з м*ятою, кіт в смужечку усміхається по-чеширські.
Дякую за цей день, за цей шалений жовтень, за цих людей поруч.
Добраніч!

Міла:

– Маша, когда я вырасту, ты будешь приезжать ко мне в гости во дворец?

осінь носить жовте

Неймовірна осінь в цьому році. Я так жодну весну не фотографувала і не оспівувала.
Неможливо не закохатися в цю красу. Кожний вихід з дому – подорож в казку. Пірнаю в листя, граю сонцем у футбол. Святкую Життя Смайлик «smile»
Жовтий жовтень.

:-)

“Каждое дитя приходит в мир с вестью, что Бог еще не разочаровался в людях”
Р. Тагор

реликвия

Проводим генеральную уборку. Находим старый горшок Милы. Ребёнок в восторге. Прижимает к себе, пробует присесть на него, как на трон.
– Неужели у меня была такая маленькая попа?!!
Горшок перемещается по комнатам, Мила сидит на нем во всех позах:
– Я поставлю его рядом с кроваткой, буду просыпаться ночами и любоваться им.

пророчество

Вийшли у сонячну осінь грати у баскетбол. Я швидко й легко усіх перемогла і побігла грати з Мілою у футбол.
Ян не відривався від м*яча. Закидував у корзину, робив обманні маневри та ведіння.
Міла з захопленням дивилася на брата і сказала:
– Ян, коли ти подорослішаєш, ти станеш не якимось мужиком, а королем баскетбола!

перевела стрілки

Міла знову ненавмисно зламала ляльку сестри. На цей раз найулюбленішу.
Марійка розплакалась. Це з нею буває дуже рідко. Міла теж плаче поруч:
– Не розумію, чому Бог дав мені таке життя?!
– До чого тут Бог? Це поведінка в тебе погана.
– Так от я і не розумію, чому Бог дав мені таку поведінку. Чому я ламаю іграшки і так погано себе повожу?

Міла

Міла:
– Я прийшла на хореографію, а там тільки дві дівчинки. Уявляєш, тільки дві. А потім прийшли ще дві, потім ще й ще, і все заповнилось дівчатками!!!
***
Міла:
– Я закохалася у Ваню.
– А як же Вова? – строго питає Ян.
Міла задумалася:
– Що поробиш – буду любити двох.
– Це погано. Буде як у Пушкіна.
– ???
– Може все скінчитися дуелью.