Кошка Йога зашла в гости этим летом, да так и осталась жить с нами. Она пожилая, мудрая и терпеливая. Дружит с детьми, но от их большой любви иногда лезет на стены.
субота
Коли наближається субота, я даю собі слово відпочити, поспати хоча б шість-вісім годин, але у вихідних на нас завжди інші плани.
На світанку Єгор забрав на вокзалі передачу від мами з горіхами та сухофруктами для бійців, потім помчали на баскетбольні змагання Яна, які вже стали щотижневою традицією. Звідти завезли Мілу на передноворічну тусовку для малят, де вона до сліз злякалась баби-яги, і тільки сніговик зміг заспокоїти дитину і спасти її від психологічної травми.
Дівчатка-пластуни робили сьогодні енергетичні батончики для воїнів. Змішували фініки, ізюм, горіхи, кунжут з медом, гарно упаковували. Ян попросився допомогти дівчаткам – подругам Марійки. А звідти поїхав на свої збори, де хлопців вчили в*язати пластовий вузол і показували як розрізати мотузку без ножа чи ножиць, тільки за допомогою сили тертя.
Марійка поїхала вчити свою улюблену японську мову. Сьогодні знову пощастило – з ними ділився знаннями справжній японець!
Потім завезли в Армію SOS безліч листівок від дітей зі школи, де навчаються Ян з Машундріком. Всі ці малюнки-оберіги, привітання і благословення від маленьких укрів відправляться до воїнів на передову.
Дуже зморені, ми пішли до машини, щоб нарешті їхати додому, аж раптом щось сталося з сигналізацією – сирена заголосила на весь Київ. Ми стояли перед волонтерським складом, посеред зими і морозу, а наше авто істерічно волало та світилося, як гірлянда, в темряві..
Єгор розібрав півмашини, але все марно. Якщо ви чули скаженне виття сирени в ночі, це були ми.
Але нас чекав хеппі- енд. Машина порепетувала хвилин двадцять і заспокоїлась – мабуть збунтовалась проти такої жорстокої цілодобової експлуатації.
..Нарешті ми вдома, де гасають кошаки, мерехтить вогниками ялинка, і Міла емоційно розказує, яка все ж таки неприємна була баба-яга
поміч
Колись мій тато побудував дачу, зробив виноградник і посадив яблуневий сад. Відтоді я їм тільки ті яблучка – смачніших не буває в цілому світі.
Батька вже нема. Але моя мама продовжує доглядати цей маленький, персональний рай на землі, який з любов*ю та ніжністю створив тато.
Мама назбирала безліч яблук, висушила, і зараз я розкладаю їх, ароматні, солодкі, наповнені сонцем півдня України, по пакетикам, щоб відправити бійцям. А ще мама зробила ізюму, багато-багато, з винограду, який посадив батько. Перед тим як сушити, з кожної ягодки мама дістала косточки. І таких ягід тисячі. А ізюм неймовірний.
Кожного вечора мама коле горіхи, теж привезені з дачі, і чистить їх для хлопців на передовій.
Таким чином мої батьки – тато з неба, мама з землі допомагають Україні і нашим захистникам. Прорвемось!
