2014
В мене є традиція. В кінці грудня підвожу підсумки року, що минає і дякую, дякую за все.
Зараз сиджу, перебираю в пам’яті пазли, з яких складається 2014. Грандіозні, історичні події переплітаються з маленькими пригодами простої сім’ї. Спочатку б’є думка – не можна це все в одну купу, а потім перекриває інша думка – але ж це відбувалося, це не можна викреслити.
Отже, ти був таким, 2014
Автомайданили, були затримані усіма патрулями ДАІ Києва. Єгор виграв суд.
Грушевського.
Інститутська.
Небесна сотня. “Пливе кача”. Розстріляна душа залишилась на Майдані назавжди.
Дев’ята сотня.
Почали спілкуватися в родині рідною мовою. Ми перестали ховати в собі Україну.
Про нашу родину написала в своєму блозі Крістіна Бердинських, який потім перетворився на книгу.
Їздили на могилу Шевченка і туди, де він зростав. Неймовірна подорож.. Справжнє паломництво до Пророка.
Марійка вперше поїхала в табір. Так сподобалось, що не хотіла повертатись додому.
Найшла дім декільким безпритульним тваринам.
Діти важко перехворіли вітрянкою.
Почалась війна.
На нашій бойовій майданутій машині тепер витатуірований прапор.
Вибори. Як я не молила людей, вони все ж таки віддали свій дорогоцінний голос за порошенка. Цю країну важче змінювати, ніж я думала.
Поїхали до Бандерштату. Львів – це свято, яке завжди зі мною.
Бачили поле маків. Червоне море. Це щось неймовірне.
Мандрували по Україні. Я кохаю тебе, рідна земле, прозоре небо, лагідне море. Дякую, Боже, що я українка.
Океан Ельзи. В Києві та в Одесі. Океан музики, сердець, любові. Хвилі рук, вогнів, пісень.
Ян з Марійкою були в таборі Козацька Фортеця. Пригоди, навчання, святкування Купала, і все це відбувається в мальовничому краї, з веселими, досвідченими наставниками. Навчилися їздити на конях, навіть без седла, стріляти з лука та рушниці, управляти човном.
Три дні моря під Одесою. Добре з друзями. Спасали гуртом пташеня, яке випало з нори в горі. Виявилось це сокіл. Живе тепер у чудових людей. Хєппі-енд.
До нас прийшла кицька. Так і залишилась в нашій скаженій компанії. Назвали Йога.
В цьому році я стала бабусею. Хоч і двоюрідною, але все ж таки. У мого брата народились два шикарні онука.
Були на концерті Ляпіса, Тараса Чубая та Козак Сістем.
Фроловська, Айдарівці, Армія SOS вони стали невід*ємною частиною нашого життя.
Стільки неймовірних людей вкладають душу в спасіння України, ми просто повинні ростити свідомих українців. Тому розвиваємо фізично і духовно. Діти вступили до Пласту. Яна взяли на баскетбол. Марійка здійснила свою мрію – почала вивчати японську мову. Міла пішла на хореографію. А ще карате, спортивні танці, гітара.
Я повернулася до йоги. Моє тіло та душа чекали цього..
Зверталася до психолога – бо розуміла, не витримаю, зламаюсь фізично.. Як завжди, мене витягнули. І йога мені в поміч.
Цієї осені від нас пішла Фєєчка, і прийшов Фенікс.
Похрестили Мілу у отця Павла, з яким стояли дні і ночі на Майдані.
Нас запрошували на Громадське.
Багато подій. Багато сліз. Але цей рік не став для мене нещасливим, хоча стільки втрат..
2014 подарував ЛЮДЕЙ. Їх безліч. Вони приходили на поміч, знаючи мене тільки віртуально – поспішали закутати мене в пуховий платок, коли ми блокували автобуси з беркутом в лютий мороз. Гуртом збирали великі кошти на рації, розгрузки и багато інших речей, які потрібні на фронті. Знайомі та незнайомі люди питали, що треба на Фролівську. Наша старенька вірна машина возила все що можна і не можна в цьому році. Довіра, багато довіри, самовіддачі, любові, співпереживання.
Ми розучилися спати в цьому році, але навчилися жити заради чогось більшого, ніж ти сам.
Це був неймовірний рік, я вдячна йому за все. Живу з девізом – у Бога немає інших рук, крім наших.
Бажаю всім нам мирної, вільної України, брати та сестри.
Прорвемось!
