Коли ми поверталися з Закарпаття до Києва, дівчата згадали, що Саша – наша дівчинка-принцеса, тендітна, чарівна красуня, яка подорожувала з синочком – маленьким принцем, обіцяла провести майстер-клас – нафарбувати очі порошком рослини (забула як називається). Цей порошок змішується з водою і потім пензликом малюються стрілки. Це ніби підводка, але корисна, з вітамінами, її навіть не треба змивати.
Ми їхали в п*ятнадцятому вагоні, Саша з дитиною – в шостому. На зупинці у коханому Львові ми побігли назустріч один одному. В нас було цілих дорогоцінних двадцять хвилин.
Вночі, на вокзалі, під ліхтарем, зграйка скажених, регочущих дівчат несамовито перетворювались з красунь на богінь . Люди в шоці дивились на нас з вікон.
По громкоговорітєлю об*явили:
– На дев*ятій платформі проходить..
– Майстер-клас з фарбування очей, – засміялися ми.
– ..посадка на поїзд.. – не звертав на нас уваги строгий голос з громкоговорітєля.
Веселими, авантюрними секс-бомбами ми галопом поверталися до своїх вагонів по пустій платформі. Одинокі проводники з подивом озиралися на нас в темряві, бабуся-продавщиця на льоту намагалася впарити нам піріжки, але не здогнала.
Майстер-клас + фотосесія на пероні вокзалу вночі = чудова пригода.
Дівчата – такі дівчата..
