День: 08.05.2015

В останній вечір подорожі відбувся майстер-клас по вареникам. Дівчата створювали справжню магію в домашніх умовах. Було затишно і весело. В каміні потріскували дрова. Ми співали українських пісень, пили домашнє вино, сміялися.
Я так і не навчилася ліпити вареники (погодьтеся, повинен в мене бути хоч один недолік), але як завжди була в рядах папараці.
І сокира – то більш моє, ніж борщі (добро должно быть с топором).

Закарпатье-Запределье-Зазеркалье
Там, де гори й полонини,
Де стрiмкi потоки-рiки,
Де смерiчок ген розмай,
Ллється пiсня на просторi,
Вiльна, сильна, наче море,
Про мiй милий рiдний край.

Закарпаття назавжди в моєму серці. Хочеться повертатися туди знову і знову, з сім*єю чи з самою собою. Природа і я тет-а-тет.
Цікаво спостерігати за людьми, тваринами, погодою.
Наш водій хрестився, коли проїжджав повз храма чи хреста.
Вода.. Це диво якесь. Її можна пити з крана, з джерела. Смачна, цілюща – справжня жива вода. У людей перестають запалюватися ясна. Волосся, помите в чарівній воді оживає, блищить, сяє природною красою.

А ще тут нема парканів, які закривають хати. Тобто видно всі двори, і всі двори прибрані, чисті, прикрашені квітами. Старенькі бабусі потихеньку ходять по пагорбам навіть у зливу, коли земля і трава стають слизькими. Взяла палочку і пішла собі по справах. Від допомоги відказуються – сміються, що так ходять по десять раз в день. Класні..

Собаки. Коли я дивилася на вільних барбосів, які ганяють по горах, охороняють отари, мені хотілося бігти з ними поруч, з язиком через плече і вбирати в себе свободу, простори, Всесвіт.. Впевнена, в Закарпаття попадають собаки з шикарною кармою smile emoticon Якщо серед собакєвічей бувають просвітлені, тоді саме там у них тусовка.