День: 16.06.2015

Ян в спортивному таборі.
З ранку до ночі улюблений баскетбол. Встають на світанку. Щодня по два тренування, а ввечері гра з сильними суперниками.
І таке все цікаве! І поїздка в поїзді, і життя з хлопцями в общагі “В нас вікно відкривається!” (тут мій легкий обморок), прання своїх речей, гульки по новому місту, ігри з друзями, млинці в столовкі.
Вже був інцендент. На обід всі страви з м*ясом – і суп, і рис. Ян категорично відмовився – вегетаріанці, навіть дев*ятирічні, звикли відстоювати свої принципи.
Тренер порадився з Єгором, зрозумів ситуацію, і купив Яну їжу, яку не вбили. А сьогодні вночі до них приєднався хлопчик Вітя, який теж не вживає м*ясо, рибу. Тому кухар зробив їм альтернативний сніданок.
Я дуже рада, що рік тому перемогла свій квочкізм, і відпускаю дітей в самостійне життя. Вони повертаються додому більш сильними, сміливими і люблячими.
Мені подобаються табори тим, що там практика, а не теорія, як в школі.
Бажаю кожній дівчинці та кожному хлопчику дитинства, що сповнене пригодами, цікавостями, друзями, відкриттями.
З щасливих дітей виходять щасливі дорослі.

Мілі срочно треба з кимось поженитися.
– Ян, поженись на мені.
– Не можу. Я твій брат.
– Ну як хочеш. Тоді я поженюся з Машею – вона ж не мій брат.

Міла проснулась і плаче:
– Хочу до мами!
– Мама пішла, – заспокоює сестричку Марійка.- Давай танцювати!
– Ні!
– Давай співати.
– Ні!
– Давай буду тебе смішити.
– Ні!!!
– Що ж ти хочеш робити?
– Давай крутити попами! – і Міла одразу одобродушилась.