Міла:
– В мене в кишені оладушек (з фольги), перо та шматок райдуги.
А що в кишені у тебе?
У вас есть целая жизнь, чтобы работать, а дети будут маленькими всего один раз. (пословица-истина)
укри, такі укри
Флешмоб- лихие 90
ех..
Встала, приготувала сніданок, добудилася дітей з десятого разу, нарешті сама прокинулася, поросятам дала, тобто котів погодувала, чаї, портфелі, спортивна форма, покидала все та всіх в машину, помчала до школи, згадала, що забули змінне взуття, повернулися, запізнилися, Марійку з Яном підкинула під поріг школи, втікла, заскочила з Мілою до садочка.
Я, розпатлана, захекана, заспана, невмита, з неврозом і хронічним запізненням, а назустріч виходить вихователька, свіжа, бадьора, ділова, привітна, усміхнена, гарна, з зачіскою та макіяжем.
Блін, жінки, як ви це робите?
Пласт
Вчора відбулося Відкриття Пластового Року у Маріїнському парку.
Було дуже приємно спострігати за пластунами і бути хоча б трошечки причетними до них, хоча б через дітей. Ігри, змагання, пісні, благодійний ярмарок, плетіння маскувальної сітки, конкурси..
Друзі, віддавайте синів та донечок в Пласт – там чудові наставники і взагалі, класна компанія.
вдома
Після побачення з собою повернулася додому. А двір зустрічає сузір*ям різнокольорових айстр, та пригощає грушами, що чекають реінкарнації – незабаром вони, солодкі й сповнені сонця, перетворяться на смачний грушевий крамбл.
На даху сидить кіт, дивиться на мене з чеширською усмішкою.
Залишила двері навстіж – не хочу закриватися від осені, що гуляє надворі.
як тебе не любити, Києве мій
Вересень 1998.
Я приїхала до Києва на місяць. В мене був складний період, я прагнула переключити пульт життя на інший канал.
Я одразу полюбила це місто-парк. Закохалася в дивовижну природу, в сильний та ніжний Дніпро. Захлинаючись зірками, потонула у неймовірному небі над столицею.
Я гуляла по Києву запоєм, цілодобово, до крепатури в тілі. Виходила з дому і йшла туди, куди вело мене за руку чарівне місто. Ввечері, коли світ обіймала темрява, я сідала в старий тролейбус та їхала до кінцевої, і знову по колу. Побачення з Києвом і з самою собою..
Стало зрозумілим, що тут треба обов*язково завести собаку і закохатися, щоб було з ким гуляти по паркам. Дійсно, зі мною трапилися і собакевич, і коханий – все, як мріяла.
Вересень 2015.
Відвезла дітей до школи, в садочок, чоловіка – на роботу. Пішла гуляти з собою. Сіла на лаву в улюбленому парку. Верби розпустили коси, милуються своєю вродою перед дзеркальним озером. Дівчата-старшокласниці сонячно посміхаються красеню-вчителю фізкультури. Хазяїн смішно сварить неслухняного барбоса. Жінки гуляють, розмовляють українською – ніби струмочок біжить – переливається мова з серця у серце.
І все таке рідне – пагорби, вкриті смарагдовими й золотими килимами, і дерева з королівською осанкою. І каштани. Я люблю їх не коли цвітуть, а саме зараз, коли вони хуліганісто ціляться в нас шоколадними плодами-м*ячиками, що відполіровані самою природою.
Горобці, немов маленькі літачки, здіймаються у повітря. Качечки медитують, а деякі пірнають і застигають на хвилинку попами вгору. Затишно.
І небо – густе, безмежне, що обіймає душу і розфарбовує очі блакиттю.
Я сижу на лаві, як Форрест Гамп, і зізнаюся у коханні Києву, що вживлений в мій ДНК. Місто, з яким моє серце танцює танго. Місто, де я дихаю і літаю. Місто, де я знайшла себе.
про маленьких в нас
– Як там твоя дівчинка поживає? – спитала Міла, і торкнулася мого сонячного сплетіння. – Ти ж пам*ятаєш, що в кожному живе чи маленький хлопчик, чи маленька дівчинка?
азимут
Марійка люта – скажено вчиться. Кожного дня приносить по букету чудових оцінок. Їй реально подобається отримувати знання – це в неї змалечку.
– Мам, так цікаво! І я у всьому розібралася! – донька в захваті. – І у геометрії, і в хімії, і у фізиці! Тільки географія..
– ???
– Я не розумію, що таке азимут..
– Господи, дійсно, що це?!!
– Я спитала у тата, він мені сказав Related Site.
– Що він тобі сказав?
– Сказав: “Гуглани”.