Эти невероятные дни и ночи на Майдане..
Лучи света фонариков, рассекающие тьму. Сегодня на земле звёздочек больше, чем в небе.
Была на концерте Гребенщикова – музыканты у него потрясающие, да и он весь такой гуру, зал взрывался любовью. А мне было мало – еле досидела до конца, чтобы снова нырнуть в атмосферу свободы, к Народу, которым горжусь. Где бы я ни была, что бы не делала, все мысли о Майдане, сердце там. Это похоже на чувство, когда влюбляешься. Что бы не происходило вокруг – всё маленькое, по сравнению с тем, самым главным, что сейчас происходит в Судьбе. Я всегда любила свою страну. Похоже, сейчас я в неё закохалась.
Жизнь на Майдане.. Не передать словами эту радость и трепет, которые, оказывается, я способна ощутить.
Гимн, как молитва, как клятва. И сила вливается в душу. Каждая клеточка оживает, обновляется, звенит энергией.
Друзья приехали из Львова. Много часов пробыли на Майдане вместе с ними. И завтра, точнее сегодня пойдём. Я, для которой подвиг – пробыть час на холоде, стала морозоустойчивой. Прикольные превращения.
В сентябре прозевала концерт “Океана Эльзы”, на который так мечтала попасть – не беда. Вот тебе пожалуйста – волшебная Вселенная исполняет желания. И Вакарчук поёт в самом сердце Украины, а вокруг созвездия из фонариков-светлячков.
Поддержка, взаимопомощь, улыбки, живительная музыка. Девушки в веночках. Мужчины, красивые, сильные. Любуюсь молодыми и пожилыми. Наблюдаю за людьми, такими разными в мелочах и нюансах, и такими похожими в большом и важном. Единство.
“..хай знає цей світ, що душив, гнув мене, що я вижив, зберігся, доніс до людей все, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов’ю одне до одного, з почуттям, що всі люди –рівні, чесні, богоподібні, всесильні, кришталеві… Світ – це танок усіх людей, що взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють між небом і землею – як степові жайворони, співом славлячи сонце і дощ, і сніг, і дерева, і птаство… Бо все живе і хоче жити. Усе. Що ми зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, а небо – голубіше, а сонце – ясніше»
Василь Стус
Столько потрясающих людей собрались вместе – уникальных, сильных духом, осознанных, решительных, искренних, мужественных, свободных от страхов, равнодушия и лжи. Каждый день – как очищение. Каждый день – как открытие себя новой. Каждый день – как дар.
P.S. Очень жаль людей, которых свезли на антимайдан. По-человечески жаль. И да, вот интересно – кто-то из киевских противников Евромайдана был на том, который анти? Или не пропустили? Или даже не пытались? Или просто обсосали эту тему на форумах, в соцсетях и успокоились с чувством выполненного гражданского долга?
Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя,
І без слів взятися будувати його наново,
Або за одним ударом — стратити виграні сотні партій
Без жодного порушення і без одного зітхання…
Коли ти можеш бути коханцем, не шаліючи з любови,
Коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним…
Коли ти можеш любити всіх приятелів як братів,
Аж так, щоб ніхто з них не був всім для тебе,
Коли ти вмієш розважати, спостерігати й пізнавати,
Не стаючи ніколи скептиком, або руйнівником,
Мріяти, та не даючи твоїй мрії стати твоїм паном…
Коли ти потрапиш бути суворим, не впадаючи ніколи в лють,
Коли ти вмієш бути відважним, а ніколи безрозсудним,
Коли ти вмієш бути добрим, коли ти вмієш бути мудрим,
Не будучи моралізатором, ні педантом,
Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу
І не стратити голови, коли всі інші довкола тратять її,
— Тоді князі, боги, щастя і перемога, стануть на віки твоїми вірними рабами,
Тоді ти станеш людиною…
Р. Кіплінг
