..

Не тільки маковий океан зустрівся нам по дорозі до Львова. Щє був колоритний Тараканівський форт.
Нам пощастило – приїхали туристичні автобуси. Ми причепилися до тур-групи і з зацікавленням слухали красеня-екскурсовода. Він таскав нас по підземним ходам, тунелям, де віяло холодом і причаїлася темрява. Розповідав як жили та переховувалися тут бійці. Ми світили ліхтариками і дивилися як капає вода зі стелі, а ще боялися велетенських лопухів-борщівників, які є отруйними.
Атмосфера тут наповнена таємницями. Нас наче проковтнув дикий ліс.
Я спостерігала за хлопцем-екскурсоводом, і уявляла, як в попередньому своєму житті, він бігав по лісах, перестрибував через небезпечні лопухи, відстрілювався від ворога, а тепер, після реінкарнації, опинився в нашому часі і розповідає людям про своє героїчне минуле.