Місяць: Червень 2014

Ехали мы, ехали. Любовались, восхищались волшебством нашей украинской природы – аисты, сочная зелень, домики, словно сошедшие из детской книги с картинками, небо с бабочками и облаками.
Вдруг за деревьями мелькнуло красное. Алое, яркое, красоты невозможной. Притормозили. Вышли из машины и обалдели – перед нами вспыхнуло маковое поле!!!!
Это любимые мои цветы, но даже в самых смелых мечтах я не представляла, что их может быть столько. Западная Украина приветствовала нас букетом из миллиона живых алых маков!!!!!!!!!
Россыпи рубиновых цветов, таких хрупких и сильных одновременно танцевали перед нами. Лепестки бархатные, нежные, словно крылья бабочки, трепетали на ветру.
Мы искупались в этом море красоты и поехали вперёд к одному из самых чудесных приключений-путешествий. Львов уже выглядывал нас

Мы очень хорошие люди, это вы правильно заметили. Поэтому, конечно же позаботились о кошках перед отъездом. Оставили корма, воды и молока с расчётом на троих усатых-хвостатых. Нет, у нас всё ещё две кошки Муза и Фейка, но дело в том, что у Музы случился поклонник – самый чёткий кошак на районе, персиковый, огромный, как телёнок. Альфа-самец, короче.
По опыту знаю, что Фейка в бурной юности водила мужиков, когда мы уезжали путешествовать, поэтому и сейчас позаботилась о хахале Музы – была уверена, что он будет ночевать у нас.
Забегая наперёд, скажу, что предчувствия меня не обманули – котейки встретили нас голодными и соскучившимися. Рыжий сожрал все запасы еды, а ночью прыгнул в форточку и офигел, увидев нас. Говорит:
– Вы чо здесь делаете???

Ну, конечно, был изгнан с позором.
Вот тебе и ухажёр – объел беззащитных кошечек, оставшихся на хозяйстве.

Ми не бачилися два роки. Я Тебе згадувала, переглядала фото – вони випромінюють щастя та сонце. З тобою ніжно, цікаво, смачно. Весь цей час я була Тобі дуже вдячна, особливо останні півроку. Ти завжди був поруч, хоч і знаходився за сотні кілометрів. Ти підтримував. Ти надихав. Вже сьогодні ми зустрінемося і будемо разом. Ти пригостиш мене філіжаночкою кави. Мені стане тепло і затишно, навіть в ці важкі часи, коли так боляче душі, коли війна. Просто з Тобою не страшно, просто Ти знову даш мені Силу.
Не можу заснути. Знаю, Ти чекаєш на мене. Готуюся до побачення з Тобою..

Подивилися фільм “Чаклунка”. Там була країна, де мешкали ельфи, феї, чаклуни та інші чарівні істоти. Вони жили без володаря, царя – він був їм не потрібний, тому що всі довіряли один одному і кожен робив тільки добро для своєї країни.
Слухаючи це, я згадала Майдан, наш Майдан – щирий, повний світла, де ми підтримували знайомих і незнайомих, де всі були один одному братами та сестрами. Тоді нам теж не був потрібен лідер. Більш того, коли хтось хотів зайняти умовний трон – ми його гнали геть. Не приживалися на Майдані ті, хто жадав влади та піару. Одразу відчували ми брехню.
Майдан був місцем, де кожен ставав лідером, де чисті помисли перемагали політ-технології. Там вирував найвищий рівень людської усвідомленності та відповідальності за себе і за тих, хто поруч (навіть якщо ти бачиш цих людей вперше і в останнє).
Від величезного Вогнища-Майдана ми взяли по іскорці, й носимо ці маленькі вогники в своїх серцях, бережемо, як святиню, як частинку Бога. Поки ці іскорки світяться, немов зірочки, немов ті ліхтарики, якими ми розганяли темряву кожної ночі, пам ятаєте?- доти Майдан живе в нас. Ми носимо його в собі, передаємо його з душі в душу.

Мила:
– Шерхан вреден для здоровья. Он заразит Маугли.
– Чем?
– Плохим поведением.