Сьогодні ми зустрічали дівчину- Агонь. Дівчину-сонце, дівчину-сяйво, дівчину-Весну Daria Rudyk.
В мене мало слів, і дуже багато почуттів. Як їх передати, не знаю. Взагалі, коли зустрічаюсь з воїнами, які повернулися з війні, всі слова в мені завмирають, бо не придумали таких слів, щоб описати цих Людей, ці очі..
Але що неймовірно – в таких людях набагато більше Життя, ніж в нас, бо вони знають йому ціну. Даринка чарівна, справжня, щира. Коли вона посміхається – небо танцює. Коли в її очах біль – Всесвіт тихенько плаче і притискається до неї – щоб проголубила, спасла, захистила.
Даринка – дівчина-натхнення. Дівчина-кохання. Дівчина-зірочка, яка сяє в темряві війни. Я не знаю, де вона бере сили.. мабуть знаю – з серця – там стільки любові.. там цілі галактики..
Я дивилася на Дашу і дякувала, дякувала, дякувала Богу за неї. А серце стукало, як баскетбольний м*яч, і повторювало – жива, ЖИВА.
Україна, в тебе є талісман – Даринка. Значить ти не пропадеш, Україна. Даша не дозволить.
