..

Подивилися фільм “Чаклунка”. Там була країна, де мешкали ельфи, феї, чаклуни та інші чарівні істоти. Вони жили без володаря, царя – він був їм не потрібний, тому що всі довіряли один одному і кожен робив тільки добро для своєї країни.
Слухаючи це, я згадала Майдан, наш Майдан – щирий, повний світла, де ми підтримували знайомих і незнайомих, де всі були один одному братами та сестрами. Тоді нам теж не був потрібен лідер. Більш того, коли хтось хотів зайняти умовний трон – ми його гнали геть. Не приживалися на Майдані ті, хто жадав влади та піару. Одразу відчували ми брехню.
Майдан був місцем, де кожен ставав лідером, де чисті помисли перемагали політ-технології. Там вирував найвищий рівень людської усвідомленності та відповідальності за себе і за тих, хто поруч (навіть якщо ти бачиш цих людей вперше і в останнє).
Від величезного Вогнища-Майдана ми взяли по іскорці, й носимо ці маленькі вогники в своїх серцях, бережемо, як святиню, як частинку Бога. Поки ці іскорки світяться, немов зірочки, немов ті ліхтарики, якими ми розганяли темряву кожної ночі, пам ятаєте?- доти Майдан живе в нас. Ми носимо його в собі, передаємо його з душі в душу.