Автор: Наталя Снігур

Ти був чудовим
Дякуємо!
Побігли в літо

Одного разу я приїхала до Києва на місяць, а залишилася в ньому до сих пір. Майже 17 років ми разом. Я в ньому, він в мені. Це любов з першого погляду.
На самому початку нашого з Києвом знайомста я пообіцяла собі закохатися та завести собаку, тому що тут стільки неймовірних парків і по ним треба з кимось гуляти.
Правда я трішки псіханула і перевиконала обіцянку – до закоханності і собакєвіча приплюсувала ще трьох дітей та чотирьох котів.
Як тебе не любити, Києве мій..

Сьогодні я не підтримаю флешмоб грамот й фоток з випускних. Не тому, що їх немає, а тому що ми з Єгором дуже довго були тільки батьками. Так довго, що забули наші інші ролі, а їх – ціле сузір*я. Між іншим ми ще нехилі мандрівники й фанати вершин.
..Гори, які хтось розкрошив ніби гігантські шматки халви. Мрії перетворюються в реальність, як гусениці в метеликів.
Йдеш крізь густу темряву, годину, дві. Ліхтарик висвітлює частинку планети розміром з метр навколо тебе. Видно тільки на крок вперед – це нагадує життя. Не знаєш, що побачиш через хвилину, а те, що було, вже немає – його ковтнула темрява. Існує тільки тут і зараз – цей крок, цей подих, ця я. Йдеш, карабкаєшся наверх, до світла, до ранку, і раптом стається світанок. І заспане маленьке сонце прокидається в моїй руці. Бажання збуваються на очах, просто зараз.
Каміння неймовірно розставлене в просторі – Чийсь чарівний дизайн. Прозоре небо відпочиває на вершинах.
Пірнаємо в свободу та велич. Природа усвідомлює себе через нас. Це якийсь інший вимір всередені та зовні. Безмовність тримає в своїх обіймах Всесвіт. Тримає нас. Гори – наче велетенські пісочні замки, які зробив Бог, коли був малюком.

Україна сьогодні ще гарніша! Всі нарядні!!!

Цей день був щедрий на Людей, від яких я в захваті.
Про таких Людей треба розповідати, бо вони – вогники, які запалюють щось добре в душі.
Ми зустрічали не тільки Дашу, а ще й кошенятко, яке Даринка спасла від осколка. Киця чудова – спокійна, слухняна, вдячна. В неї одразу з*явився друг – п*ятирічна дівчинка Ксюша – донечка моєї подруги Каті.
Якщо ви ще не знаєте Ксю, будьте впевнені, скоро ви про неї почуєте. Ця дитина – щось неймовірне.
Вона встала сьогодні на світанку, одягла святкове платтячко, сіла на електричку і поїхала з мамою зустрічати свою героїню Daria Rudyk
Катя з донечкою були на пероні вокзалу за 50 хвилин до прибуття поїзда, який віз до Києва Дашу. Вони стояли і дивилися вдалину. Маленька Катруся та її Ксю. Уявляєте собі – п*ятирічна дитина після важкої дороги стоїть як солдатик, притискає до серця квіти – чекає на свою Героїню..
А потім мама і дитина удочерили кошенятко, яке спасла Даринка. Домовилися, що це на деякий час, щоб Даша розібралася зі своїми справами, а киця поки побуде в добрих, надійних руках неймовірної родини Бірко.
Коли везли кошеня в електричці Ксю сказала:
– Это кошечка с войны.
– С Донбасса? – спитала жінка, що їхала поруч.
– З Щастя, – уточнила Катя.
– Из России. Это российская земля, там все русские, – заявила тётка.
– НЕТ, Вы глупая!!! – сказала Ксю. – Это украинская кошечка, с Украины!!
– Я там жила, там все говорят на русском, там русские, и это были российские земли.
– Я не буду с вами говорить!! И не смотрите на мою кошечку, это кошечка с Украины, кошечка героини, и она украинская!

Ксю, чудова, гарна, сонячна Ксюша, я вчуся у тебе Силі. Твоя неймовірна Мама навчила тебе НЕ МОВЧАТИ. Більшість людей мого покоління мовчали, не берегли, не захищали Батьківщину, тому тепер ми маємо війну. Ми зрозуміли свої помилки, ми змінюємося. І якщо в нас ростуть такі діти – промінці добра, як ти, то ми більше не повернемося у пекло байдужості та пасивності.
Я пишаюся знайомством з тобою, Ксюша. Ти своїм прикладом дала мені силу та сміливість.
Обіймаю тебе, твою Маму і, будь ласка, передавай привіт киці. З тобою вона буде щасливою.
Я вас люблю.

Сьогодні ми зустрічали дівчину- Агонь. Дівчину-сонце, дівчину-сяйво, дівчину-Весну Daria Rudyk.
В мене мало слів, і дуже багато почуттів. Як їх передати, не знаю. Взагалі, коли зустрічаюсь з воїнами, які повернулися з війні, всі слова в мені завмирають, бо не придумали таких слів, щоб описати цих Людей, ці очі..
Але що неймовірно – в таких людях набагато більше Життя, ніж в нас, бо вони знають йому ціну. Даринка чарівна, справжня, щира. Коли вона посміхається – небо танцює. Коли в її очах біль – Всесвіт тихенько плаче і притискається до неї – щоб проголубила, спасла, захистила.
Даринка – дівчина-натхнення. Дівчина-кохання. Дівчина-зірочка, яка сяє в темряві війни. Я не знаю, де вона бере сили.. мабуть знаю – з серця – там стільки любові.. там цілі галактики..
Я дивилася на Дашу і дякувала, дякувала, дякувала Богу за неї. А серце стукало, як баскетбольний м*яч, і повторювало – жива, ЖИВА.
Україна, в тебе є талісман – Даринка. Значить ти не пропадеш, Україна. Даша не дозволить.

У нас в доме есть три кофезаменителя – то есть кошки. Они чрезвычайно бодрят по утрам – ласково, но настойчиво делают изгнание меня из рая, то есть из постели.
По дому бегают три слонопотама – то есть кошки, но гупают, как бегемотихи. Скачут кобылками по стенам и потолкам
В доме дрынчат три трактористки – то есть кошки со встроенными внутрь тракторами или вживленными в них дрелями – ведь оглушительное мурчание должно иметь какое-то происхождение и объяснение.
В доме улыбаются три аккумулятора энергии и любви – то есть кошки. В любой ситуации, когда плохо, устало, обесточенно или грустно, нужно схватить пробегающую мимо котейку, и начать усиленно её гладить. Если свежепойманная кошка возмущена и оказывает сопротивление, надо загладить её до экстаза. Пять минут – и батарейки жизнеобеспечения подпитаны солнечной, точнее кошачьей энергией – человек снова в строю.
В доме орудуют три пылесоса – то есть кошки. Достают пыль из-под диванов, шкафов, люстр. Усы и ресницы в паутине, мордочка счастливая – что может быть интереснее, чем залезть туда, куда не ступала пушистая лапка.
Дом утепляют три душесогревателя. Они греют не только душу, но и ножки, ладони, ложатся под бочок или на грудь – а там и до души недалеко.

Я знаю, что значит полюбить себя. Это значит проснуться утром и больше не думать о том, что в мире есть кто-то удачливее, красивее, умнее, мудрее, лучше.
Это значит смотреть в зеркало и не хотеть покидать свое отражение. Доверять этому отражению. Не важно, с косметикой, или без, не имеет никакого значения и мое настроение…

Я просто доверяю тому, что светится и пылает в сердце.

Я знаю, что значит полюбить себя. Больше не ждать каких-то мероприятий, встреч, событий, дней рождений, выпускных, выходных… Не ждать любви и внимания к себе!

Позволить себе быть счастливой сегодня, сейчас. Смотреть прямо в глаза прохожим, не опуская глаза на грязный асфальт… Знать, что мир вокруг так же прекрасен, каким был всегда.

Я знаю, что значит полюбить себя. Радоваться каждому успеху близких, далеких, ушедших, забывших, людей. Радоваться тому, что они живут, творят, дышат, достигают, добиваются.

Потому что от их успехa ни чуть не уменьшается этот огонь внутри меня. Я не становлюсь менее прекрасной. Я не становлюсь менее любимой и защищенной. Потому, что я так глубока, что способна вместить в себя и их успех.

Я способна быть частью их радости. Я способна понимать каждой своей клеточкой, что их успех – это успех и радость всего мира, а значит, как и весь этот мир, их успех – часть и меня тоже.

Я знаю, что значит полюбить себя. Больше не жаловаться на жизненные трудности. Полюбить даже эти трудности. С улыбкой и чувством юмора встречать каждое препятствие, понимая, за всем этим стоит возрастающая сила и терпение.

Обожать страну, город, улицу, в которой живу. Обожать вид из окна, обожать прохожих. Пусть даже таких, подавленных. Ведь они так же, как и я, когда-нибудь обязательно узнают, что значит….

Любить себя.

Гинтаре Йотейкайте

Здравствуйте.
Я Ната.
Я счастьеголик