Автор: Наталя Снігур

Дім зустрів мене квітами і голодними котами. Квіти напоїла свіжою водою, котів нагодувала смачним кормом.
Я дім не прибираю, а глажу, чухаю, умиваю – тобто так в мене називається прибирання. Хата в моєму розумінні – це ніби велика сущність, яка хоче любові, світлих думок та емоцій, і як подяку дарує затишок, захищає нас.
Дім, милий дім!
Пірнаю у ванну. Після дороги – саме те.

Я піду в далекі гори, на широкі полонини
І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини..

Мила:
– Маша, я хочу на тебе жениться. Будь моей живой.

Миле мальчик подарил одуванчик. Она спрашивает:
– Ты что в меня влюбился?
– Нет.
– Ничего, значит ещё влюбишься.

Я до неприличия опаздывала сегодня на поезд. Вот просто нереальная опоздуха. Галопом помчалась в магазин перед отъездом.
Стою в очереди в кассу – язык через плечо, внутри паника -тихая, но буйная. Расплатилась. Дрожащими руками прячу чек в кошелёк, седею, лихорадочно вспоминаю, что забыла купить, собрать.
Вдруг мою внутреннюю истерику прерывает кассирша с серьгой в носу:
– Можно вопрос? – наклоняется ко мне.
– Конечно.. – растерянно выныриваю из душевного кипиша.
– А больно здесь татуировку делать? – показывает на запястье.
Я взмахнула крыльями, улыбнулась:
– Вообще небольно. Не волнуйтесь!
– Спасибо! – ожила девушка. – А то я на завтра записалась и ужасно боюсь.
– Всё будет хорошо, – пообещала я. – Удачи вам!
И я сама перестала волноваться, и очень даже успела на поезд. И всё будет хорошо. Удачи всем нам

Когда щенка забирают в новый дом, ему необходима тряпочка, пахнущая мамой. Тряпочка поможет ему справиться с одиночеством первое время.
Моя “тряпочка” сейчас – детский лак на ногтях, который вчера подарили Маше. Мы с дочками сделали друг другу маникюр. Нежно розовый, с волшебными блёстками лак, пахнет дыней. Такой девочковый-девочковый, девочковее не бывает. Смотрю сейчас и ныряю в любовь.
Ещё смотрю сделанные вчера и сегодня снимки в фотоаппарате: Мила с драгоценными шариками, Маша задувает свечи, Ян мучает Феникса. Любимые ребята..
А ещё моя “тряпочка” – зелёная ручка с овечкой на конце. Всегда в путешествие беру с собой блокнот и ручку. Теперь выбрала эту, которую держали любимые пальчики. Овечка прижимает к груди жёлтый квадрат. На её кудрях остатки пластилина. Кусочек родного дома в чужом поезде.

Одинадцатиріччя Марійки було чудовим, але починалось воно не райдужно – вітрянкою, скасуванням гульки з друзями, ув*язненням вдома.
Рік тому Марійка прокинулась вранці, одинадцятирічна і в крапочку. Дівчинка валялась в ліжку, дивилась у вікно і сумувала. Свято зіпсоване підступною хворобою. Вигляд мухомористий. Плямиста іменинниця – це зовсім не смішно.
Раптом до кімнати увійшла вся сім*я. Ми вітали Марійку, бажали їй швидкого одужання, казали добрі слова, але головне не це. Справа в тому, що ми теж були в крапочку – поки Марія спала, всі розмалювали собі обличчя червоними плямками.
День Народження в цяточку – теж пригода smile emoticon З такою командою підтримки ніяка вітрянка не страшна.

Діти грають в хованки.
Міла дуже сердита на сеструху та братєльніка:
– Це нечесно! Діти неправильно ховаються!
– Чому?
– Вони ховаються так, що я не можу їх знайти!

Марія зробила останню фотосесію в одинадцатиріччі, сказала нам:
– Більше ми такими ніколи не побачимося, – і пішла спати.