Автор: Наталя Снігур

Я не люблю нещасних.
Я щаслива.
Моя свобода завжди при мені.

Мої вічні портали в щастя

А сьогодні я стара діва з трьома котами. Хожу по черешнєвому ранку, п*ю каву (до речі, старі діви п*ють капучино?).
Двір весь в ромашках, кицьках та сонячних зайчиках.
Потягуюсь, розширяюсь до самого неба – така собі йога-light, мружусь усіма чакрами, вдихаю полуничні флюїди червня. Summer lady.
Доброго ранку, укри.
Миру вашому дому.

Сплю до часу дня, ганяю стадо пацанів-нальотчиків від майже стиглої черешні, хожу весь день в трусах і майці, їм залишки сиру з холодильника й печиво – готувати лінь.
Валяюсь з книгою та котом в ліжку, переступаю через купи одягу та іграшок, коли пересуваюсь по дому.
Релакс, такий релакс.
Канікули forever

– Маша, Ян, кажется, не будет меня есть! Думаю, если я подарю ему свой попрыгунчик, мы с ним подружимся!
– Молодец, Милочка! Яну будет очень приятно.
Мила задумалась:
– Может, я лучше подарю Яну свою любовь?
– Всё-таки лучше попрыгунчик. Мальчикам такое больше нравится.
– И всё-таки я подарю ему свою любовь.

Сосед зовёт собаку:
– Ося! Ося!!! Оскар!!! Иди сюда!!!! Ты моя сюсечка!!!!
Параллельно соседу, в нашем дворе Ян кричит Миле:
– Ай! Ты ударила меня ногой в глазное яблоко!!!
Баланс добра и зла в мире сохранён.

У соціумі прийнято приховувати свій вік, відчувати незручність з приводу природного старіння. Винайдено масу способів штучно продовжити молодість. Людям внушається, що зморшки це негарно. Але як природа може бути некрасивою, неправильною, недоречною?

Жінки і чоловіки комплексують через те, що виглядають старше, ніж двадцять-тридцять років тому, але ж змінюватися – це нормально. Всі дорослішають, старіють – і рослини, і тварини, навіть зірки. Так влаштований цей світ, навіщо брикатися та викручуватися?

З захопленням спостерігала на пляжі за європейцями. Вони так благородно старіють.. Приймають себе такими, якими вони є насправді – з веселими зморшками біля очей, з обвислою шкірою, на якій все одно чудово виглядають різнокольорові татуювання і пірсинг. П’ятдесятирічні, шістдесятирічні чоловіки і жінки цілують один одного ніжно й пристрасно, носять шорти і рвані джинси, пригощають коханих кавою зі словами: “I love you, baby” ..

У них немає переконання, що в сорок-сімдесят років ось цього вже робити не можна. Вони такі, якими були в двадцять – усміхнені, товариські, відкриті. В них немає старчєського ханжества, моралізаторства. Просто тіло стало іншим, а душа все та ж – іскриться, танцює, закохується.

Українські та російські жінки виділяються на пляжі – збільшені губи, довгі, кігтеподібні нігті, обличчя, що підсіли на голку “краси”.. Так багато тюнінгу і так мало внутрішньої гармонії.. Європейські жінки випромінюють посмішку, справжність, притягують до себе, як магніт. Від наших віє холодом – я пам’ятник собі ..

Це не осуд. Це спостереження. Старіти – нормально. Просто молодість розпіарена, розрекламована. Але нам немає за що виправдовуватися перед світом – людина створена старіючою та смертною. Головне, що у душі не проходить термін зберігання.