Категорія: Нотатки

почався з радісної несподіванки – наш сусід-СБУшнік почепив величезний прапор над своєю хатою. Тому перше, що ми побачили зранку у вікно – як весело майорить на фоні неба українська жовтоблакитність.
Потім ми помили нашу бойову майдануту машину і вирушили в дорогу, забирати доньку та сина від бабусі. Якщо чесно, кожного дня, кожну хвилину я була готова стрибнути за руль та їхати за дітьми, якщо б не дай Бог, ворог пішов би на південь. Ці канікули тримали мене в постійному напруженні. Боятися заборонено, але я весь час на чеку.
Летіли по чарівній нашій землі, дихали чистим небом і прозорим повітрям. Кожний міст пофарбований у Сонячно-Дніпрові кольори, усі міста і села в прапорах та гербах. Над нами носилися соколи. Блакитні метелики сідали на жовті квіти. Це якась скажена краса, люди!
Даїшники підступно поставили знак на трасі, і нас зупинили за привищення швидкості – ми їхали “аж” 85 км на годину, замість 50. Підійшов наглуватий “страж порядку”. Сказав, що ми неуважні і порушники. Ми відповіли: “ОК, будемо складати протокол.” Ще у часи Майдана прийняли рішення – ніяких хабарів. Винні – заплатимо штраф. Все по чесному.
Даїшнік з зацікавленністю розглядав наш жовтоблакитний капот. Сказав раптом:
– Ви згодні, що превищили швидкість, не сперечаєтеся. Мені аж перехотілося вас штрафувати. На зворотньому шляху будьте уважні. Ось тут зкиньте швидкість, бо пішохідний перехід, – показав як впізнати це місце. – Щасливої дороги!
Ми помчали далі. Нас вітали гудками, люди махали назустріч, водії пропускали на поворотах, на блокпостах усміхалися щиро. Це дуже приємно. Тепло на душі.
Але всю цю ідилію соняшникових, кукурудзяних полів, блакитних ставків з качками і пасущихся корів, розбивала військова техніка. Груба, агресивна, просочена болем.. На одній з вантажівок прапор і напис на ньому “79 бригада. Хто, якщо не ми”…
Діти виглядали нас на верхівці улюбленої черешні. Це дерево бабуся колись хотіла спиляти, але Марійка з Яном вмовили її залишити черешню жити. З тих пір діти дуже потоваришували з деревом. Постійно лазили по ньому, гралися. Одного разу Марія не втрималася і почала падати, але черешня підставила гамак з гілочок, і дівчинка рухнула прямо в нього.
Ми пішли за молоком. Діти традиційно співали повстанських пісень, люди виходили з хат, знайомилися, тиснули нам руки, дякували за “легендарних” дітей, благословляли нас.
Наступного ранку вирушили додому. Миколаїв вибухнув сузір*ям українських прапорів. З вікна машини, що проїжджала повз нас, усміхнена дівчина у віночку помахала рукою.
Моє рідне місто, мій жовтоблакитний Миколаїв, якби ти тоді не дав по морді шарікову-царьову, якби не погнав сепаратиську нечість зі своєї землі, якби Одеса не дала відсіч ворогу, то вже тут на півдні була б война, було б пекло, яке зараз є на Сході.. Дякую, Миколаїв, що не підвів, не зрадив, не здрейфив. Дякую, що ти – Україна.
Їхали додому, співали хором Вакарчука і Тараса Чубая, Тартак і ТНМК. Навіть на море заскочили на пару годин, привіталися з ним.
Помчали далі. Марійка з Яном постійно помічали прапори на будівлях і стовпах, раділи жовтоблакитним мостам. Природа вражала й надихала. З багажника пахло кавунами та динями.
Коли проїзжали повз поста ДАЇ, дітям помахав рукою усміхнений даїшник, мабуть той, хто вчора нас зупинив.
Все буде Україна. 100%

Мила моя, чарівна, жовтоблакитна країно, вітаю всіх нас з Твоїм Народженням, з Твоїм Відродженням. Яка ж Ти гарна, неймовірна, сповнена любові! А ми.. ми стаємо справжньою нацією і зробимо багато добрих справ, щоб Ти пишалася нами. Ми більше не будем байдужими, ці зима з весною та літо змінили нас назавжди.
Україна, з Твоїм Днем! Дякую Богові, що я народилася тут, що поруч з Тобою переживаю страшні та щасливі моменти долі.
Ти понад усе.

Первомайськ зустрів нас ходою з прапорами та ось таким бордом

Їдемо на південь. Будівлі, паркани, ворота, стовпи, машини, все в прапорах. Люди розфарбовують мости в кольори сонця та моря. Бог розфарбовує Україну в жовтоблакитне – поля пшениці та соняшників, чисте небо, ставки..

Продолжение дня рождения – он же сбор денег в поддержку защитников нашей земли.

К 3300грн, собранных в субботу, добавились 1550 грн, появившихся благодаря аукциону, на котором продавались вкусные визитки.

На собранные деньги куплены две рации Motorola XT225 PMR/LPD (XTR0166BHLAA)
и два дополнительных аккумулятора к ним.

Друзья, спасибо за Ваш вклад в свободу Украины.

У Козацькій Фортеці дівчатка робили ляльки-мотанки. Марійка створила дві. Одного разу у таборі відчула себе погано, поклала під подушку мотанку і прокинулася здоровою. Чарівна лялка забрала хворобу.

Коли, у Міли була температура, яка дуже погано збивалася, Марія порадила дати сестричці мотанку. Дитина взяла її в ручку, посміхнулася та заснула. Ніч пройшла спокійно. На наступний день Міла одужала.

Крім того, що ляльки-мотанки такі симпатичні, вони щє й лікують

я рассказывала о слепом котёнке, которого мы искали ночью, увидев зов о помощи в инете. Оказалось, его нашли раньше нас и отнесли в клинику. Малыша подлечили. Это был не вирус, а врождённый дефект глазок плюс инфекция. Глазки промыли, котёночка выходили.

Делюсь с вами замечательной новостью – малыша взяли отличные ребята. Ура-преУра!!! Теперь у него есть друзья

Просто кто-то не прошёл мимо плачущего которебёнка. Кто-то подлечил. Кто-то взял на передержку. А кто-то открыл своё сердце и дом для малыша.

Спасибо вам, Люди.

Помните, я рассказывала, что к нам в дом каждый день приходит радуга? Дети купаются в разноцветной лужице на полу, играют с ней, радуются.. кстати! слово радость созвучно со словом “радуга”. А українська веселка – з “весело”. Так вот, это чистая правда. Когда наша знакомая радуга заглядывает к нам на огонёк – мы подставляем ладошки под её струи волшебного света и испытываем какое-то детское счастье.

Радуга передаёт всем привет и идёт дальше, раскрашивать мир, делать его ярче и добрее

как бы сделать так, чтобы отмечания дней рождений, встречи с друзьями не были бы в наше военное время чем-то грешным, неправильным, неуместным. И озарила меня такая идея..

Встречам быть, ведь это огромное счастье, что любимые люди рядом, живы. Важно ценить каждый момент с друзьями и близкими – это бесценный дар. Но можно соединить приятное с полезным, что мы и сделали. В субботу случился День рождения Егора. Собрались ребята, но они принесли на гульку не подарки (хотя некоторые личности согрешили, и вручили имениннику приятные сюрпризики), а деньги, которые мы вложили в обеспечение защитников Украины.

Итак, милые друзья, единомышленники, в субботу, благодаря вам, мы собрали 3 300 грн. Они превратились в классные рации Motorola XT225 PMR/LPD (XTR0166BHLAA)
Подробнее: http://rozetka.com.ua/motorola_xt225_pmr_lpd/p1152435/. Именно их очень просили на фронте. СПАСИБО ВАМ, ЛЮДИ! Но на этом славный ДР не закончился. Продолжение следует..