День: 28.09.2014

Ми хрестили Мілу.
Стільки вражень, стільки любові, стільки Бога було сьогодні з нами і в нас..
Я, м*ягко кажучи, погано відношусь до церкви та релігії. Не люблю пафос та фарисейство попів. Бабуся розповідала про батюшку з їх села, якого розстріляли комуністи. Батюшка, який не боявся за себе, не відрікся від Бога, а перед загибеллю прийшов до моєї баби Марфи, довірив їй сховати та зберегти Біблію, ікони..
Скільки священиків знищено.. Справжніх, щирих, чесних..І не вірила я, що лишилися в Україні батюшки. Але Майдан подарував нам зустріч з НИМ.
Ми побачили його у перші ночі на Майдані. Високий, сміливий, бунтівний, він заспівав:
Україно, молюся за тебе,
Як за матір гріховно-святу,
За блакить твого вічного неба
І за ниву твою золоту.
Україно, молюся за славу,
За твою непокору століть,
За столицю твою златоглаву,
Що по груди в тополях стоїть.
Україно, молюся за мову,
За божественну мову твою,
І за вроди твою калинову,
Від якої добрішим стаю.
Україно, молюся за пам’ять
Убієнних за волю синів
І за тих, що у душах запалять
Пломінь правди, щоб край заяснів.
Україно, лише в милосерді
Час єднання синів настає.
То нічого, що ми не безсмертні,
За безсмертя молюся твоє.
Отче наш, у Твоїм часоплині
Все минає – ридай не ридай.
Прости, Боже, гріхи Україні
І надалі грішити не дай.
І ми зрозуміли, що зустріли Батюшку.
Потім було багато подій – страшних та щасливих, було боляче та радісно. Були втрати та перемоги, і завжди поруч був він, Отець Павло Добрянський. Ми йшли на його світло, яким він проганяв нечість з Майдану.
Бувало дуже лячно, але якщо виходив цей священик і співав чарівне, вже таке рідне: “Україно, молюся за тебе..”, ми знали – ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ.
Я стояла посеред ночей та морозу, зігрівалася його безмежною Вірою та Силою, і обіцяла собі – коли Майдан переможе, похрестимо дитину саме у отця Павла.
І цей День настав. Обов*язково розкажу про це трошки пізніше.
Дякую Тобі.
Дякую Вам, О.Павло Добрянський