Вночі перед Хрещенням спали декілька годин. Встали на світанку та поїхали до села Комарівки, де служить отець Павло.
Як завжди, милувалися Україною, що прокидалася від сна. Вересневі поля, мальовничі ставки, веселі пташки танцюють в глибокому небі. Велечезний жовтоблакитний прапор майорить над землею, напис: “Україна понад усе!” Простори.. Села чисті, охайні. Люди пораються на городах, щось будують.
Хоч Міла спала вночі тільки три години, всю дорогу дивилася у вікно машини, питала постійно: “А ще далеко до того, як мене будуть хрестити?”.
Нарешті приїхали. Невеличка хата, купол на ній – це і є церква, де вже почав літургію отець Павло.
– Отець Павло захищав Майдан, а церква – його домік? – спитала Міла.
Увійшли. Проміні світла ллються у вікно сонцеспадом, рідний, неймовірний голос батюшки, маленька дитинка у візочку посміхається усім. Ми одразу зрозуміли – тут живе Бог.
Ніякого пафосу, золота, пузатого попа з незрозумілим бурмотінням, ніяких депресивних людей. Атмосфера легкості, любові до Життя, Правди і Волі. Бог у всьому – у відкритому погляді священика, в маленькій дівчинці, яка повзає біля його ніг, в іграшках на підлозі, в чорнявому хлопчикові, в голосі жінок, які співають разом з отцем Павлом. Так легко на душі, так світло..
Потім батюшка заспівав “Україно, молюся за тебе..” Нас з Єгором конкрєтно порвало – миттєво перенеслися спогадами на Майдан, де ця пісня-молитва була нашим оберігом кожної ночі.
Коли почалося Хрещення, мене ніхто не виганяв з церкви, як в ті рази, коли хрестили Марію та Яна. Отець Павло світиться добром та любов*ю, з ним не страшно. Він випромінює силу, від якої стаєш сміливішим і хочеться радіти життю.
Бабуся Свєта теж захотіла похреститися – такий був порив душі. Отець Павло зробив це з великою любов*ю. Сказав читати молитви, дав листки, де вони написані. Міла розгубилася. Прошепотіла:
– Я ще не вмію читати.. Мамо, ти мені допоможеш?
Моя маленька донечка.. Так уважно слухала, повторювала, все виконувала. Хрещені в неї чудові – Даша та Діма, неймовірні люди, які завжди поруч, завжди підтримають – наші веселі друзяки, якими ми пишаємося.
Це був чарівний день, і ми всі його заслужили. Отець Павло запрошував нас приїжджати до нього. І ми це обов*язково зробимо, бо душі тепло поруч з ним, хочеться ділитися своїм почуттям подяки з усім світом.
Це була справжня пригода, подорож серця в щирість та любов. Священик-повстанець, отець Павло, Ви неймовірний. Дякуємо Богу, що Ви є в нашому житті.
Слава Україні!
