не знаю, що робити

Коли йшли обирати президента, так радісно себе почували. Стільки надій, віри в краще. Наче свято в душі, наче сонце..
Порошенко.. Звідки він взявся? Яким боком він до Майдану? Коли вибрали януковича, це була страшна поразка, але я розуміла, що такий в нас народ і нікуди від цього не дінешся – ми заслуговуємо на того правителя, якого обираємо. Я не хотіла заслуговувати януковича, я хотіла їхати з цієї країни, з любимої моєї Батьківщини.
Але стався Майдан, і я побачила, що мій народ не бидло, що ми гідні кращого. Майдан – це був суцільний подвиг тисяч неймовірних людей. І раптом – порошенко..
Коли переміг янукович, я розуміла, що з його виборцями мені не по дорозі. Але ж порошенка обирали і майданівці.. Те ж саме, тільки з освітою і вміє розмовляти.. бляха муха, як мало, виявляється, треба українському народу для щастя – і ось за цю фальшивку ви ризикували своїми життями на Майдані??? заради чергового торгаша Україною?
Я, чесно, не знаю, що мені тут робити.. Ні фанати ригів – з одного боку, ні лизуни порошенка не дозволять моїй країні розквітнути.
Сьогодні я йшла на вибори, як на бойню, де вбивають байдужістю, небажанням відкрити очі, прокинутися.
Опускаються крила, коли майданівці, з якими стільки днів та ночей пліч-о-пліч, обирають болото для України, ведуться на дешевий трёп, на демагогію. Колись нас вражало те, як люди закривають очі на брехню ригів. Тепер вже інші люди роблять вигляд, що не чують брехні теперешньої влади. Викручуються, шукають виправдання злочинам, скурвлюються.
Боляче.
Україна, мила, я не знаю, що робити..