Моя мама поїхала зранку на дачу, годувати собак, яких там покинули люди. Раптом зрозуміла, що загубила ключі. Від всього.. Від квартири, від парадного, поштової скриньки та дачі..
Стояла моя бідна мама на вулиці, тримала двері в під*їзд, щоб не захлопнулися і чекала слюсара. А в нього виклики, клієнти, об*єкти.. Повз мами проходили сусіди та знайомі, питали, що сталося. Вона розповідала, яка з нею неприємність трапилась і скільки тепер мороки, щоб все відновити..
На восьмому поверсі живе друг мами, теж пенсіонер, дуже активний і лютий патріот. Вони з мамою потоваришували з часів Майдану. Сусід ходив на всі мітинги в Миколаєві, собствєнноручно гнав в шию царьова. Він теж поспівчував мамі в її зло-пригоді.
Стояла моя мама одна-однісінька посеред зими годину, другу. Світло в домі згасло. Ліфт не працював, їй, сімдесятирічній, важко підніматися на шостий поверх.. Я хвилювалась, мама казала: “Прорвемось!” і розмовляла.. зі святим Миколаєм. Про що вони балакали не розповім – це їх справи, а розкажу, що сталося потім.
Прийшов любимий майданутий сусід додому, розповів про загублені ключі жінці. Вона пішла до магазину і побачила зв*язку ключів на дорозі. Підняла, вирішила – якщо підійде ключ до двері під*їзду – тоді точно моєї мами. І таки да!
І слюсар взяв з мами на 100 грн меньше за свою роботу, і ключи пролежали годин п*ять на вулиці, і знайшла їх знайома, і мамі принесла, і світло включили.
– Святий Миколай існує! – почула я радісний голос мами, яка телефонувала з Миколаєва – міста, названного на честь чарівного, доброго та прикольного святого.
Дякуємо! Сонячно на душі
