Фарширований подіями день.. Приємна втома, але трошки болить голова. Раптом Ян включає пісню:
Роки летять і час біжить
Його нажаль не зупинить
А мама все чекає нас
Нажаль минув той час..
Обіймаємо з сином один одного. Підходить Марія, притискається до нас.
Дякуємо тобі мамо
Що за нами доглядала
Та ночами ти не спала
І так тяжко працювала
Ми цілуєм тобі руки
Ними ти нас годувала
Дякуємо тобі мамо
Що життя подарувала..
Міла кидає розмальовку, біжить до нас. Беру донечку на руки. Стоїмо в колі, переплітаємося посмішками, радощами, долями, а над нами летить пісня про маму. Цілую кожного з дітей, дивлюся в їх очі – в них відзеркалюється любов.
– Яка ж я щаслива, – пригортаю сина та донечок до серця.
Марійка усміхається хитро:
– Хочешь ще одну дитину?
