з донечкою

Дивовижний вечір з донечкою.
Пригоди, гра-тренінг, квіти, морозиво, літо.. Розмови, секрети, зізнання. Машулічка, ти радість. Дякую, що ти моя подружка. З тобою затишно.

:-)

Начинаю понимать, почему я не откликаюсь на своё имя. То есть не чувствую его моим. Потому что я не Наташа, я просто взяла это имя напрокат, на одну жизнь. Надо было как-то обозначаться – вот и назвалась.
Я сущность переодетая в женщину, в дочь, жену, маму.
Нарядилась в личность, а эго – модный в этом измерении аксессуар.
Интересный опыт. Удивительное приключение 🙂