Йога. Стоїмо в складній асані. Скрутилися, вигнулися, застили, немов зачаровані статуї. М*язи напружені з усіх сил, розтяжка стогне, тріщить по швах, піт тече, ноги трясуться, руки тремтять, жити не хочеться.
Раптом у вікно зала заглядає хлопчик. Спостерігає за нами, людьми-закарлючками. Мама йому каже:
– Не заважай. Бачиш, тут займаються.
Хлопчик подивився на нас зі здивуванням і потиснув плечима:
– Я теж так можу.