Ми есемески до Бога…
Від Бога…
До Бога..
Фея
Ще рік тому, коли надворі починався грушопад, на розбиті об землю фрукти зліталися метелики. Наша чудова киця Фєєчка приносила їх додому десятками і залишала в кімнаті. Я збирала метеликовий врожай і відпускала стайки комах-квітів у літо.
Але вранці, поки я спала, Фєйка встигала принести цієї краси ще більше.
Коли я прокидалася, на стінах, на шкафах і підвіконні майоріли метелики. Вони літали під стелею, сідали мені на плечі і долоні, а поруч муркотіла і мружилася від ніжності найкраща киця у Всесвіті. Я трошки ругала її, гладила, посміхалася і знову йшла випускати чергову партію краси на волю.
Ще пам*ятаю як надворі цілодобово сохла під сонцем випрана військова форма, десятки солдатських курток, штанів. А на них відпочивали метелики, що випромінювали мир та спокій.
Я чекала серпня 2015 і думала – як же так: буде грушопад, будуть метелики, але ніхто їх мені не принесе, не подарує мені маленьку казку, яку я потім відпущу в небо..
І серпень стався, і немає смугастої, чарівної Фєєчки поруч – вона загинула в жовтні. І метеликів немає надворі. Жодного.
Міла:
– Я вже придумала, який подарунок хочу на свій День народження. Я мрію про маленьку собачку чіхуахуа. Вона малесенька і розумна. Буду носити її в сумочці.
– Давай це обговоремо з татом, – намагаюсь викрутитися я.
– Мамо, на МІЙ День народження, а не на татовий. На МІЙ. Це Я хочу собачку.
P.S. (дубль перший) І дійсно, до чого тут тато?
P.S. (дубль другий) І це моя донька.. Донька матері, яка все життя обожнює вівчарок.. чіхуахуа, блін! В сумочці.. тьфу!!!
P.S. (дубль, третій) Якщо вже виборювати право мати собаку, то хоча б лабрадора (мрійливо дивиться в небо, що підморгує зірками).
літо, повернися, я все прощу!
От і наближається час, коли мій тижневик кишить записами-справами більше ніж у бізнес-вумен. Батьківські збори, поліклініки, аналізи, школи-садочки, секції..
Хочу канікули!
Йога мені в поміч.
