Вперше за декілька років ми прокинулися в школу вчасно. Вперше за декілька років діти спокійно поснідали (навіть вели душевні бесіди і розпивали чаї). Вперше одяглися не як в армії за 30 секунд, бо запізнюємося остаточно і безповоротно, а повільно і з усмішкою. А до першого урока ще багато часу, і не треба мчати на машині зі скоростю вітра, а можна пройтися по свіжому повітрю, порозмовляти, настроїтися на навчання.
Але.. Саме в цей день, коли все так чудово починалося, ми вийшли на двір і побачили дим, смог, фучність.. Я спробувала вмовити дітей залишитися вдома, але вони були категорично проти. Пішли собі, сміючись в прекрасне далёко.
Я у відчаї притискала кота до серця і дивилася їм услід..
Раптом згадала, що забула покласти Марічці судок з яблуневим пірогом. Ура! В мене з’явився предлог ще поспілкуватися з дітьми!
Єгор запропонував свою поміч, але я її отвєргла, і як була, пардон, в негліже, стрибнула в машину і поїхала наздоганяти дочку й сина. Настигла їх на півдорозі до школи. Підманила пірогом. Ще раз благала не йти, бо дим, бо це небезбечно і взагалі недобре для здоров’я.
– Мам, якщо буде погано, ми подзвонимо, і ти нас забереш. Їдь додому.
– А може все таки..
– Мамо!
Я піджала хвіст і поповзла за ними. Випередила трішки і знову зупинилася біля тротуара – бо я дуже цілеспрямована, і надія вмирає останньою.
Дочекалася, коли діти будуть проходити повз. Ян помітив мене, закатив очі і сказав Марійці: “Знову мама!”
Дочка озирнулася, похитала головою і побігла від мене галопом. Ян за нею.
Але в мене довгі руки. Я все рівно дожену і причиню добро. Їхала за ними і кричала на всю вулицю:
– Як тільки захочете додому, дзвоніть, я одразу вас заберу!!!
Стояла одна-одіньошенька, спостерігала, як вони щасливі забігають у школу, і без здобичі повернулася додому.
Єгор подивився на мене, розчаровану, схвильовану, в негліже, і напоїв кавою.
Дітей Єгор забрав після третього урока, бо школа скоротила навчання в цей день. Ми воз*єдналися і їмо цукерки, якими Марійку пригостила однокласниця-іменинниця. Ще Марійка отримала 11 по німецькій, а Ян приніс в щоденнику червоний запис “Супермолодець!!!” по праці.
Класно, що вони мене не послухали і втекли в школу. Отримали хороші оцінки + цукерки.
Тому, якщо ви бачите машину, яка переслідує дітей, і водій в істериці заманює їх пірогом, не думайте що це обов*язково маньяк. Можливо це я.