Якби по всьому світу замість піару війни пустили відеороліки, соціальну рекламу, де військові з тієї та іншої сторони, що воюють між собою, раптом кинули нафіг свою зброю, вилізли з танків, подивилися в чисте небо, що навіть над руїнами пахне миром, нарвали польових квітів і повернулися з букетами додому, подарували квіти своїм коханим, любим дружинам, мамам, тоді б, смію сподіватися, ЩОСЬ в людях змінилося б, трансформувалося.
Світом управляють мислеОбрази. Суспільству нав*язують Образи війни, а не миру. З телевізорів, білбордів, інтернета на нас дивляться мужні чоловіки. Вони дійсно є мужні, але чи приклад вони для майбутнього? Хлопчики – майбутні чоловіки, вбирають в себе цю руйнівну програму, грають у війну, стріляють один в одного з іграшкової зброї, гинуть понарошку. Це така міцна візуалізація, такий потужний запит у Всесвіт, таке страшне створення майбутнього.. І воно збувається, і пекло вилазить з “понарошку”, стає реальністю.
Це вигідно тим, хто управляє світом. Вони вже залізли в наші дома і голови зі своїм піаром війни, вони лапають наші життя брудними руками, але люди, в нас ще залишилися душі..
Що ми можемо зробити?
Ми можемо візуалізувати Образи миру, спокію, радості. Уява – це потужній інструмент створення реальності. Можемо уявляти, як на нашій пораненій землі затягуються рвані від снарядів рани, як чоловіки (наші і вороги) немов прокидаються від страшного сну, озираються навколо, усвідомлюють, що земля не хоче, щоб за неї вмирали. Земля благає, щоб на ній ЖИЛИ, жили щасливо, гідно. Земля мріє, щоб на ній народжувалися діти, щоб розквітали сади і засіювалися поля, щоб люди збирали врожай і їздили один до одного в гості, а не вбивати.
Якщо кожен з нас зупиниться на хвилинку в цьому дні, закриє очі і чесно уявить собі мир – мир станеться з нами. Бо все починається не десь там, а з нас, з мене.
Кожного дня, як молитва – Образи світла, щастя.
Миру нашим душам, нашим сім*ям, нашим домам, нашій планеті.
Серцем до сердця.