глиби болю

Друзі знову зробили подвиг – дістали каску для сина колеги Єгора. Не нову каску, але якісну.
Повезли її мамі хлопця. Нам назустріч вийшла маленька, тендітна жіночка з великими очима. На руках в неї хлопчик, років двох, поруч вісьмирічна дівчинка – діти її сина..
Вона так раділа тій касці..
Теплий український вечір. У повітрі пахне осінню. Спокій і тиша навколо, а в душах вибухає тревога, біль, безвихідність. Перед нами стоїть маленька мама хлопця, який йде на війну. Його малюк та донечка тиснуться до бабусі. Серйозні, симпатичні, такі маленькі..
Мамам треба дарувати квіти, а не каски для їх дітей..
Господи, як це витримати?