Автор: Наталя Снігур

Маша играет с Милой.
Маша:
– Выплесни свои эмоции наружу!
– А вы, вообще, кто?
– Я твоя совесть!
– Всё. Я не люблю разговаривать с незнакомыми.

Ян дуже схожий на мого батька. Я вловлюю в сині татові жести, тотальну любов до природи, неймовірне почуття гумору.
Батька не стало, коли Яну було півтора роки – він не пам*ятає дідуся.
Ще один момент мене вражає.
Коли мій тато прощався з людиною, ніколи не казав: “До побачення” чи прощавай”. Він закінчував розмову:
– Будь!
Ні від кого більше я не чула цього життєстверджувального: БУДЬ!
Ян завжди при прощанні каже:
– Бувай!
На моє питання, звідки він взяв цей приклад прощання, де таке почув, в кого перейняв, син потискає плечами.

Ян з захопленням:
– Мам, в мене дев*ять мозолів на ногах!
Нас заводять в спеціальну кімнатку, ми ставимо ноги у ванночку. Рани поливають перекісью, а потім заклеюють пластирем. Одного разу після гри, я зняв кросівки, болю не відчував, але з шкарпеток посипалися шматки шкіри!

Декорації: полуничний червень.
У головних ролях:
Вона – в сукні і капелюшку з широкими полями. Така тургенівська-тургенівська дівчина.
Він у військовій формі. Дивиться на Неї не відриваючись, вбираючи кожне Її слово, кожен погляд, подих.
Вони йдуть по мирно-військовому черешневому літу. У Нього в руці Її сумочка. У Неї в руках букет квітів.
Вони гуляють по місту і по моїй пам’яті.

Мир – это дом без стен.
Куда бы я ни пошла – всюду мой дом

Когда у взрослого, ребёнка или животного разбито сердце, его надо очень крепко держать. Даже во сне. Потому что оно может разбиться совсем, и больше сердца не будет. Будет железное, а ведь всем нужно настоящее сердце. Так что надо держать его крепко. Части срастутся, и будет у вас чистое сердце.

Давно не смотрю телевизор, потому что я смотрю мир – он интереснее и честнее.