Категорія: Нотатки

Знаете, что я сейчас делаю?
Я плачу.
Потому что разбираю вещи, которые вы прислали для беременной Тани. Вы, незнакомые мне и ей люди, с такой любовью собрали детке шикарный гардероб, позаботились о маме, передали ей всякие хорошести и полезности.. Я ощущаю вашу нежность буквально физически, держу вашу любовь в руках, фотографирую для отчёта и плачу, плачу..
Егор привёз сегодня целый багажник посылок от вас, незнакомые, но такие родные по духу друзья. И ещё-ещё приходят смс с Новой почты, и нескончаемый поток вашей поддержки продолжается.
Спасибо до самого неба, Люди.

І знову передали речі для біженки Тані Передала дівчина, теж Таня, з якою дружу віртуально декілька років. Випадково познайомилися Вконтакті. Таня колись поділилася зі мною своєю заповітною мрією – народити трьох діточок. І що вам сказати – за три роки вона цю чудову мрію виконала на дві треті – на світ з*явилися неймовірні синочок та донечка Тані.
А речі для нашої вагітної привіз з Ірпеня до Києва Sergii Oliynik. Велике спасибі за допомогу!
Іграшки, пелюшки, одяг для малюка, навіть вологі серветки.. Таня дала згоду, поділити ці речі між декількома молодими мамами.
Дякуємо за небайдужість, за співчуття та доброту! Друзі, ви даруєте тепло своїх сердець людям, з якими сталося лихо. Ви навіть не уявляєте як це важливо і дорогоцінно..
Обіймаю всіх вас!
P.S. На Новій пошті на мене чекають декілька посилок від вас. Завтра відпишусь, коли їх отримаю. Вагітній Тані та на Фролівську речі завеземо в суботу. Всі, хто хоче допомогти – дєрзайте, ще є час

Все буде ДОБРЕ. 100%
За це ДОБРЕ ми заплатили і заплатимо велику ціну, але воно від нас нікуди не дінеться.
Я вірю в Шевченківські пророцтва і усвідомлюю, що гімн України – це свого роду програма, на яку ми, український народ, запрограмовані Кимось Мудрим та Сильним.
Судіть самі:
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Дійсно, одного ранку в страшному лютому 2014 ми прокинулись в Україні без януковіча та його банди. Вони, дійсно, зникли як роса на сонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Це почалось на Майдані, і продовжується по всій Україні..
А зараз ми ось тут:
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Це важко, боляче, але боятися заборонено.
Далі буде:
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Так що прорвемось, укри. Без варіантів.

– Я так чекаю свого дня народження!
– Тому що будуть подарунки?
– Тому що батько пообіцяв кинути палити в цей день.
– Круто!
– Швидше б вже..
– А мій тато вже давно кинув пити і палити!, – і стільки гордості в голосі у сина..

На уроці малювання у Яна в класі була оголошена тема – російський народний костюм.
Діти категорично відказалися це малювати.
– Але ж зрозумійте, не всі росіяни погані, – розгублено сказала вчителька. – Багато, але ж не всі. І костюм був створений задовго до війни з ними.
– Вони завжди були такими та пригнічували нас, – сказала Марійка.
Вчителька здалася. Почала шукати іншу тему. Запропонувала орла.
– Він теж якийсь російський! – збунтувалися укропчики з патріотичного четвертого класу.
Я слухала сина, відкривши рота від здивування:
– І що ж ви обрали малювати?
– Троянду. І ми, хлопці, навіть не сперечалися, хоч це і запропонували дівчатка.

Ян каже однокласникам, що мріє стати поваром.
– І я теж! – зрадів Ярослав.
– А я хочу бути будівельником, – сказав Любомир. – Тоді в мене буде своя власна каска, і я буду в ній ходити на Майдан!

мы объехали Киев и собрали полный багажник и салон вещей для беременной переселенки Тани и других беженцев! Вот сколько добра вы нам надавали, фанаты волонтёрства. Даже ребёнок Маша не помещалась в авто. Сидела скрюченной раскорякой среди пакетов, пакетищей и пакетиков smile emoticon
Карина, спасибо за твоё доброе сердце. Твоя душа так же невероятна, как и твой талант. Лялька, ты как всегда, поддерживаешь, даришь заботу и помогаешь тем, кто попал в беду. Обними за меня Лаки – солнце, виляющее хвостом smile emoticon
Светлана Семёновна и Владимир Павлович, в очередной раз вы делитесь своим теплом с теми, кто попал в беду.
Чудесные девочки, Юля и Женя, замечательные вещи доставлены, деньги переданы. Спасибо!!!
Машенька, вещи для малышки – создадут ей имидж маленькой модницы, а волшебная игрушка, созданная твоими руками, станет благословением для детки, которая скоро придёт в наш мир. Так хочется встретить её достойно..
СПАСИБО ВАМ!
Доползли к Тане. Какая же она милая, светлая, обаятельная. Излучает доброту и нежность. Общительная, открытая, скромная. Сказала, что благодаря вам, люди, она чувствует себя самой счастливой: “Вот стою сейчас и летаю. У меня появились крылья!” И слёзы на глазах..
По-моему, ради таких Тань, их деток, крыльев, и стоит жить, и не унывать, и действовать.
Хочется помогать Тане и дальше. Продуктами, памперсами, хорошестями..
История этой женщины тронула десятки сердец, но не забываем таких людей много, и очень важно их поддержать. Сможем?

у нас случился плодотворный, интереснейший день.
Во-первых, я побывала на потрясающем обучении для волонтёров. Тренинг-инструктаж для тех, кто взаимодействует или собирается общаться с ранеными в госпиталях и в реабилитационных центрах, а также с участниками боевых действий.
Своими знаниями и опытом с нами делилась замечательный психолог Віолета Левіна. Я лушала и понимала, что могла бы совершить миллион ошибок в общении с раненными и бойцами. Поняла, что некоторые уже совершила.
Чем больше узнавала суровую правду о людях, покалеченных войной (физически, но главное психологически), тем сильнее убеждалась – такие инструктажи важно проводить и посещать. Людей, к которым нужно найти подход, становится всё больше, и есть правила, которые облегчают общение между двумя мирами – нами и теми, кто вернулся из ада.
Встреча прошла в тёплой и дружественной обстановке smile emoticon Мы общались, делились наблюдениями, задавали вопросы, которые волнуют, получали толковые ответы.
Было очень душевно – волонтёры добрый, открытый народ. Ещё бы организовать такие встречи-обучения для родственников участников боевых действий. Кстати, среди нас была такая женщина. Её друг пришёл с войны, и теперь близким нужно учиться жить с ним заново.
К сожалению, эти навыки общения, будут нам нужны всё чаще..
После тренинга у меня, как ни странно, воцарился мир в душе. Растерянность и непонимание растворились в знании. Я получила опору.
Друзья, приглашаем вас на такие встречи. На них мы знакомимся, поддерживаем друг друга, делимся сомнениями, переживаниями, и знаете, становится легче, становится понятнее.
Приходите.
P.S. Спасибо до самого неба Маше, моей любимой девочке-волшебнице, которая приютила у себя в офисе нашу волонтёрскую секту и организовала эту встречу, такую нужную и важную в современных реалиях. Спасибо от всего сердца психологу Виолетте Левиной. Она не просто рассказывала нам теорию, но и делилась историями из своей жизни, мы учились на её ошибках и осознаниях. И, конечно, благодарю волонтёров, с которыми мы сегодня плодотворно провели три часа, вместо запланированных двух. Было так интересно и познавательно, что не хотелось расходиться.
СПАСИБО!

Ніч.
Міла вирізає прямокутники з аркуша паперу, розфарбовує в жовто-блакитність. Малює серце в центрі.
– Це для біженців. Щоб загорнути в ці фантики цукерки. Я зроблю дуже багато, щоб всім біженцям хватило цукерок.
P.S. Рожеві каляки-маляки на Мілиній писемності означають: “Біженці, я вас люблю”

***
– Я искала, искала, но там нет моей зубной щётки. Вообще. Совсем. Ни капельки.
***
Мила ест.
– Мама, а еда живая?
– Нет.
– А почему она у меня изо рта выпрыгивает?
***
– Что-то так нос чешется, что чешется даже спина.