***

Все, що відбувається з Україною, то є цілодобова притча – мудра, повчальна.
Пам*ятаєте, як було боляче спочатку, коли ми прозріли, побачили хто є хто. Руйнувалися відношення, дружби, сім*ї.. Майдан оголив душу кожного, позбавив ілюзій. Завдяки цьому неймовірному явищу – Майдану, кожний сформував своє нове оточення. Я пишаюсь тим, що в моєму новому світі більше немає ні однієї байдужої людини. Стався природний відбір. Десь далеко залишились тріпачи, ненависники моєї країни, умніки, які “вище” цього революційного романтизму, які “знають”, що добром це не закінчиться, які навіть не намагаються щось змінити.
До речі, змінювати світ дуже легко, якщо почати зміни з себе, а це насправді найважче.
Зараз неймовірний час – ти завжди можеш комусь допомогти, бути корисним. Такі часи завжди, але сьогодні це особливо актуально, життєво важливо. Тільки єднання врятує нас.
Люди в моєму оточенні живуть, піклуючись про біженців, воїнів, поранених, інвалідів, старих людей, хворих чи кинутих дітей, безпритульних тварин. Ми проходимо іспит на людяність і не чекаємо месії, який вирішить наші численні проблеми.
Друзі, ми багато допомагаємо військовим – передаємо на фронт все – від обмундирування до дитячих малюнків-молитв за воїнів. Це дуже підтримує бійців, більш того, спасає їх дорогоцінні життя. Але вдома вони залишили сім*ї, близьких людей, за яких хвилюються.
Шкода, але стикаюсь з тим, що родини захисників залишаються сам на сам зі своїми тривогами та труднощами. Государство не піклується про них, але ми вже давно не чекаємо від государства нормального ставлення до простих людей.
Дуже прошу вас, друзі, давайте будемо ділитися своїм теплом з родинами захистників. Наприклад, можна подарувати іграшку чи квиток на якусь цікавість дитині чоловіка, який зараз воює і закриває своїм життям долі наших дітей. Якщо ви стоматолог, перукар, лікар не беріть гроші за послуги хоча б з однієї дитини чи жінки, чий батько чи чоловік захищає нас від ворога. Подаруйте квіти чи продуктовий набір матері, що чекає з війни свого сина – вона заслуговує на це. Пригостіть банкою варення чи свіжевипеченним хлібом сім*ю мужнього чоловіка, який не може зараз піклуватися про близьких, тому що захищає життя українців.
І ще, звісно, кажіть добрі слова, слова подяки – від них стає тепліше, і страх відступає, тому що він не витримує любові.
Для воїнів наша турбота про їхні родини – це також важливо, як броніжилет чи тепловізор. Ці речі захищають життя, а наше піклування, поміч сім*ям дає спокій душі.