як Марійка Мілу вчила

Дача. Близько дванадцяти ночі.
Маша вчить Мілу не відчиняти двері незнайомцям, попереджає: “Що б вони не говорили, відкривати не можна, навіть якщо кажуть що це міліція, чи друзі.”
Після теорії, яку Міла слухає дуже уважно, починається практика. Марійка залишає Мілу в дитячій кімнаті, стає за дверима і стукає.
– Це незнайомець? – питає Міла.
– Ні, – відповідає Марія. – Це подружка твоєї сестри. – Пусти мене. Я її почекаю у вас вдома.
– Це я подружка Маші! – рєвностно гаркнула Міла. – Я її сестра, а значить і подруга! Йди звідси!
Марійка стукає знову:
– Це міліціонер. Пустіть мене!
– Я незнайомцям двері не відчиняю.
– Відчиніть, бо двері виламаю, – погрожує незнайомець Маша, та починає зловісно рахувати: – Раз.. два..
Міла відчиняє. Марія заходить до кімнати і раптом каже:
– БУ!!!
Міла як закричить:
– А-а-а!!!!!!! Я так не хочу!!!!!! Маша, ти ж знайомець!!!!!!!!!!! – і голосно заридала.
Одразу прибігла перелякана бабуся, прийшов стурбований дідусь, в хатах навколо повключали світло, сусіди стривожено виглянули у вікна, загавкали собаки..