Мила кружится на карусели. Подходит девочка, садится рядом.
– Меня зовут Мила, а тебя?
– Алина. Тебе сколько лет?
– Четыре.
– А мне пять. Давай дружить.
– Давай. А ты умеешь хранить секреты?
– Конечно. Я ведь ещё не выросла.
Перекличка. Счастьеголики, ау!
діти
***
Міла звонить з дачі:
– Мам, Вова знайшов на дорозі живу черепаху! Вона дика і справжня! В неї навіть є панцирь!!!! Ми віднесли її на річку, і вона пірнула у воду!!!!!!!!
***
Ян в таборі Козацька Фортеця:
– Мам! В мене золоті нашивки по стрілянню з лука, по скалолазанью, коням, човнам і виживанню! Я варив куліш, і ми бачили ужиху з ужатами! І кабана! Він чорний! А ще ми ходили в похід і дійшли аж до Холодного Яру, де козаки не програли ні однієї битви з татарами! А одного разу ми побачили на озері якісь пелюстки. Багато-багато. А поруч немає ніяких рослин, дерев, нема звідки взятися пелюстками. Я потрогав один, він розкрився, а там ще пелюстки. Придивилися, а це раки плавають!!!!!!!! А ще ми роздивлялися в лісі сліди кози, кабана, оленя, кота, а самий крутий слід у черв*яка!
– Клас! У вас був Івана Купала?
– Ага! Так цікаво! Я кинув у воду двадцять сім дівчат!
***
Марійка в таборі пластунів. Вони живуть в лісі, мобільний зв*язок поганий, дітям видають телефони раз в три дні на півгодини. Вчора була гроза, один з наметів зламався, тобто справжнє виживання – дівчата в захваті.
Від Марії смс:
“Привіт, мамо! Все добре. Тут класно. Вчора стерегли вночі табір з 3 по 5 ночі! Була гроза. Все чудово, люблю тебе, бувай! Ти найкраща! Богословення тобі!”