Марійка не вміє вихвалятися. Взагалі. Вона ніколи не скаже і навіть не подумає, що робить якісь речі краще ніж інші. В неї мільйон талантів і здібностей, але вона про це нікому не розповідає – просто робить свою справу, працює над собою, самовдосконалюється. Їй часто роблять компліменти, кажуть добрі слова, але вона дуже стримано їх сприймає. В неї не з*являються після цих слів крила, бо вони не залежать від чиїхось слів, вони просто в неї є, і Марія про це знає. Тому і образити її неможливо, бо не прилипає до неї бруд. Вислухає неприємне і піде жити далі – всі мають право на свою точку зору.
Донька вчить японську мову. Знати культуру країни восходящего сонця – це її мрія. Виявляється, японці ніколи не вихваляються. В їх мові навіть немає такого поняття як розповідати про те, що вони щось гарно роблять. Тобто якщо ми кажемо: “Я гарно співаю”, то японець каже: “Я співаю” чи “Я вчуся співати”. В котре переконуюсь, що Марійка в попередньому житті була самураєм. Карате, стиль малювання, талановиті хайку і “Мам, японська мова дуже легка!” це підтверджує.
