Ранок.. Теплий, живий, липневий..
Ми з Марійкою вийшли на подвір*я, дихати небом. Стали босими ногами у травичку, заземлилися, підняли голови. Очі пірнули в височінь.
Я зробила глибокий вдох у саме серце, пропустила небо крізь себе, видихнула в землю. І знову, вдох-видих. Небесний енергетичний душ зранку..
Дихаю свободою, в якій бавляться пташки і хмаринки. Душа наповнюється безмежним спокоєм, а тіло – силою. Світ обіймає ніжно, бере мене на ручки.
Подорожник зігріває стопи, божа корівка, сонечко уважно спостерігає з малинового лисятчка за нами. Мурахи-розвідники теж нас позначили на своїй мапі. Кіт оголосив полювання на наші босі ніжки, а ми полюємо на малину.
Приєднуйтеся, друзі! Виходьте з домів-коробок, офісів-кліток, ставайте просто неба, дихайте волею. Можна дихати морем, полями – тобто простіром, Всесвітом а небо взагалі завжди поруч.
Блог Наталі Снігур. Проза, Поезія, Нотатки, Щоденник