?

Вечір. Йду з йоги. На лаві сидить жінка похилого віку з собачкою. Розмовляє по телефону. Сидить спиною до іншої жінки, яка теж балакає по мобільному. Її син катається в метрі від неї на гойдалці і теж говорить по телефону.. Начебто всі разом, але окремо. Всі в якихось своїх телефонних проблемах. Жінка жаліється в трубку на біль у серці, Інша уважно слухає когось у мобільному. Хлопчик шепоче в телефон, злітаючи з гойдалкою у небо.
Тільки собачка насолоджується вереснем, вечором, життям тут і зараз. Невже ми розучилися спілкуватися, дивлячись в очі один одному?