Колись мій тато побудував дачу, зробив виноградник і посадив яблуневий сад. Відтоді я їм тільки ті яблучка – смачніших не буває в цілому світі.
Батька вже нема. Але моя мама продовжує доглядати цей маленький, персональний рай на землі, який з любов*ю та ніжністю створив тато.
Мама назбирала безліч яблук, висушила, і зараз я розкладаю їх, ароматні, солодкі, наповнені сонцем півдня України, по пакетикам, щоб відправити бійцям. А ще мама зробила ізюму, багато-багато, з винограду, який посадив батько. Перед тим як сушити, з кожної ягодки мама дістала косточки. І таких ягід тисячі. А ізюм неймовірний.
Кожного вечора мама коле горіхи, теж привезені з дачі, і чистить їх для хлопців на передовій.
Таким чином мої батьки – тато з неба, мама з землі допомагають Україні і нашим захистникам. Прорвемось!
