ура!

Миколаїв.
Моя мама зустрічає знайому з сусіднього під*їзду. Питає, як справи.
– Ужасно! Уезжаем в Россию! Здесь ведь невозможно что творится! – репетує тітка.
“Ура!” – сказала мама, блиснувши жовтоблакитним значком з надписом “люблю Україну”.
“Клас!!!” – засміялась я, коли почула цю історію з хепі-ендом.
Укри, це круто! Москалі втрачають надію і вже не кличуть “путін спасі-памагі”. Вони самі тікають в його логово. Мантра “Чемодан-вокзал-росія” збувається! Нехай ненавидять Україну звідти, ніж паразитують тут, на нашій понівіченій, розстріляній землі.
Очищаємося помаленьку. Шлаки виходять..